Кілька слів про те, звідки беруться "стародавні" богослужіння :)

Для мене стало великим відкриттям, що Чин всепрощення у Сиропусну неділю, який колись під час навчання в Івано-Франківській семінарії уклав я зі своїм другом для потреб однієї інтернатської каплиці і який був опублікований на Кіріосі ще у 2010 році, раптом виявився "Стародавнім Київським Православним чином всепрощення у Сиропусну неділю", опублікованим цьогоріч на сайті міжнародного наукового проекту "Київське Православ'я". Отак раптово й неждано-негадано я став співтворцем "старовинних Київських Православних чинів" :)

Хрещення і молитва сорокового дня

Мій допис на форумі християнського порталу Кіріос

* * *

На теперішній час богослужіння, пов'язані з Таїнством Хрещення, поєднують у собі одразу два спочатку різних цикли: моління за матір-породіллю і новонароджену дитину та моління при оглашенні та хрещенні.

Отож, до першого циклу належать: молитви у перший день, коли жінка породила дитину (їх читають там, де жінка народила: у домі чи пологовому будинку); молитва наречення імені дитяти на восьмий день після народження (їх читають у храмі над дитиною, яку приносить повитуха, надаючи новонародженому ім'я); молитви над матір'ю на сороковий день після народження (їх читають у храмі над матір'ю з дитиною; якщо дитина вже до цього часу охрещена, то відбувається т. зв. "воцерковлення", тобто внесення дитини до храму); молитви на постриження волосся дитини (читають у храмі після хрещення, вперше постригаючи їй волосся).

Поклони на богослужіннях Великого посту

Під час відправ святої Чотиридесятниці церковний устав приписує значну кількість поклонів, підкреслюючи цим покаянний дух Великого посту.

Згідно Типика о. Ісидора Дольницького, у нашій літургійній традиції поклони бувають великі і малі. Великий поклін – це знак хреста, прихилення колін і торкання чолом до землі, а малий – знак хреста і простягання руки до землі чи колін. У грецькій традиції, на відміну від слов'янської, простягання руки чинять перед знаменуванням себе святим хрестом.

Відколи на богослужіннях слід поминати новообраного Римського Архиєрея?

13 березня Католицька Церква отримала нового Главу. Ним став аргентинський кардинал Хорхе Маріо Берґольйо, який вибрав собі ім'я Франциск. Багатьох священнослужителів Католицької Церкви загалом та Української Греко-Католицької Церкви зокрема цікавить питання, від якої миті на богослужіннях слід возносити молитви за новообраного Римського Архиєрея: від часу обрання чи від інтронізації?

Отож, як вказує § 1 канону 44 Кодексу канонів Східних Церков та § 1 канону 313 Кодексу канонічного права Римо-Католицької Церкви, повну і найвищу владу в Церкві єпископ, обраний Папою Римським, отримує від моменту самого прийняття вибору. Тому вже від цього часу на богослужіннях за нього слід молитись як за Святішого Вселенського Архиєрея.

Іван Дутка

2013 A.D.

Habemus Papam

Святішому Вселенському Ариєреєві Францискові, Папі Римському, сотвори, Господи, многії і благії літа!

"Звичайне диво"

Мій коментар на ВК щодо стрийського "чуда"

* * *

  У Стрию зараз "релігійний бум"... Чомусь наші люди шукають "чудесних об'явлень" на стінах, пнях, у дуплах, на дахах та ще хтозна де... Шукають "чудес", але не шукають Господа. В надії на "швидку небесну допомогу" їдуть автобусами за сотні кілометрів, облизують плісняву, гризуть кору і стоять на колінах перед гнилими пнями, забуваючи (чи - о горе! - не розуміючи), що найбільше у світі чудо завжди з нами і воно поруч - це Євхаристія. Сам живий Господь у кожній церкві дає Своє Тіло їсти і Кров пити для нашого спасіння. До нас Він на кожній Літургії кличе: "Прийміть, їжте, це є Тіло Моє... Пийте з неї всі, це є Кров Моя...". А ми у своїй більшості є духовні каліки, Його не бачимо і голосу Його не чуємо... О, які ми далекі від справжнього християнства!
  ПіСі. Тим, хто на зрізах дерев і стінах бачить всякі з'яви, варто передивитись оцю серію "Справ Кепських" :)

Іван Дутка

2013 A.D.

Давні амвони українських храмів

  Пишу, поки не забув...

  Переглядав якось "Подорож Антіохійського патріарха Макарія в Москву", написану його сином архидияконом Павлом Алепським. Дуже цікаве історичне джерело середини XVII століття! Патріарх зі свитою подорожував від Молдови до Московії через Україну, тому архидиякон Павло, учасник патріаршої свити, залишив багато цінних спостережень про наші землі, зокрема щодо церковного життя на них. Для мене особисто вельми пізнавальними були описи українських храмів, головно їхнього внутрішнього убранства. Особливо мене заінтригували амвони.