вівторок, 27 серпня 2013 р.

Кілька слів про ікону Успення Божої Матері


Центральною постаттю ікони є Господь Ісус Христос, який зображений у світлі своєї слави. Воно таке інтенсивне, що земнородні його не можуть побачити, тому зображене як темрява навколо Нього. Господа Ісуса оточують святі ангели всіх чинів. Христос у руці тримає немовлятко в білих пеленах - це пресвята і пречиста душа Богородиці, яка щойно народилась для вічного життя. Зворушливою є схожість цього фрагменту до зображень Марії, яка тримає на руках Немовля Богочоловіка - Син в успенні виступає як той, що віддає "борг турботи" Своїй Матері.

середу, 7 серпня 2013 р.

Чи є гріхом НЕ їсти яблука до Преображення?





Саме так, я не помилився: «чи є гріхом не їсти?». У тому, що стосується України і південних регіонів Росії, відповідь має бути позитивною. Принципову відмову споживати яблука до Преображення тут варто визнати явним порушенням церковного Уставу. Щоб пояснити це, слід звернутися саме до нього – до Уставу (богослужбових книг), а не до думок «знаючих людей».

Під 6-им серпня, коли відзначається свято Преображення Господнього, Типікон, тобто Устав Єрусалимської Лаври святого Сави, і слідом за ним Мінея крім іншого містять:

- вказівку на стародавній звичай – заборону для монастирської братії споживати плоди винограду раніше Преображення;

- посилання на молитву благословення в день Преображення початків винограду (Типікон) або сам текст цієї молитви – «на благословення грон» (Мінея);

- визначення покарання для тих з-поміж братії, які цю заборону порушили – непокірні ченці не повинні їсти виноград увесь останок місяця серпня;

- і настанову: «Цей устав стосується також смоков (тобто інжиру) та інших овочів; відомі-бо часи їхні, коли котре пристигне».

неділю, 4 серпня 2013 р.

"А це, владико, модерн..." або Кілька спостережень про сучасну храмову атрибутику


Вчора шукаючи у мережі грецький кивот-артофорій я випадково натрапив на сайт одного з численних римо-католицьких аналогів російського "Софріно" - американського підприємства "King Richard's Religious Artifacts". Переглядаючи його каталог, я знайшов багато достойних зразків храмової утварі, якою можна було б без особливих проблем прикрасити навіть храми візантійської традиції. Наприклад цей кивот: 


... або цей:

Однак, багато-таки з побаченого залишило в мені неприємне враження "супермодернізму" та відсутності церковного вигляду а навіть і елементарного смаку (я розумію, що то римо-католики, але, як на мене, дещо все ж є "перебором"...).
Отож, по порядку...