суботу, 11 січня 2014 р.

Богоявлення’2014 з погляду церковного Уставу



Цьогорічне святкування Богоявлення Господнього має деякі особливості з огляду на те, що свято припадає на неділю, а навечір’я, відповідно, на суботу. Нагадаю, що зазвичай у навечір’я служаться царські часи, вечірня з Літургією св. Василія Великого і великим водосвяттям та велике повечір’я з литією; у сам день свята – утреня та Літургія св. Йоана Золотоустого з великим водосвяттям.
Отож, цього року, згідно церковного Уставу, царські часи із суботи переносяться на п’ятницю, яка також стає алітургійним днем. У суботу – день навечір’я – зранку звершується Божественна Літургія св. Йоана Золотоустого за звичайним чином, без вечірні. Натомість велика вечірня зі святковими читаннями служиться увечері, а наприкінці її відбувається велике освячення води. Ще пізніше моляться всенічне, що складається з великого повечір’я з литією та утрені. Втім, у багатьох храмах ці служби звершують окремо: повечір’я звечора, а утреню – вранці у день свята. На святе Богоявлення вранці служать Божественну Службу св. Василія Великого, а після її заамвонної молитви – велике освячення води.
Кілька слів варто сказати також про піст у навечір’я свята. За давнім звичаєм Східної Церкви у суботи та неділі посту не буває. Єдиним винятком щодо субот є Велика субота перед Пасхою. У звичайних випадках навечір’я Богоявлення є днем строгого посту, що передбачає одну пісну трапезу увечері, розуміється, після вечірні з Літургією і прийняття Причастя та свяченої води. Натомість цьогоріч у суботу, оскільки Літургія служиться не ввечері, а вранці, трапеза згідно Уставу буває двохразова: і після Літургії, і надвечір, оскільки піст розрішається після Причастя і пиття святої води. Зрозуміло, що не йдеться про м’ясиво чи якісь інші надмірності, бо готуємось до свята, але вже немає потреби нічого не їсти аж до вечора.
P.S. Повні богослужбові тексти свята із потрібними рубриками можна знайти тут.

середу, 1 січня 2014 р.

Як "євромайданівці" в Лавру ходили


Мав велике щастя вирватись зі свого коловороту і вибратись на кілька днів (23-26 грудня) до Києва, щоб підтримати український народ. Окрім того, що мітингував на Майдані, пікетував АП і МВС та стояв на барикадах, я зі своїм давнім другом також відвідав багато знаменних місць нашої чудової столиці. Зокрема, ще перед приїздом, було велике бажання завітати до древньої Києво-Печерської Лаври.
Кількома днями перед тим, коли остаточно наважився рушати до Києва, дивився якусь прес-конференцію, де намісник монастиря митрополит Павло Лебідь (УПЦ МП) схвально відгукнувся про те, що "беркутівці" в ніч на 30 листопада розігнали студентів, мовляв, "хай скажуть, скільки їм заплатили за те, що вони там стояли". Я далекий від політики чи релігійної ксенофобії, однак така зневага від духовної особи мене обурила. Тієї миті у мене з'явилось бажання якось виразити цю свою незгоду. Нагода випала вже після приїзду до столиці.