Чин обідниці з причастям (експериментальний варіант)

За цим уставом обідницю слід звершувати лише поза Святою Чотиридесятницею.

Священик у єпитрахилі і фелоні перед святими дверима виголошує:

Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава і нині:

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я твоє, нехай прийде царство твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Господи, помилуй (12).

Слава і нині:

Прийдіте, поклонімся Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся Христові, Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 102

Благослови, душе моя, Господа,* і все нутро моє − його святе ім'я.

Благослови, душе моя, Господа,* і не забувай усіх добродійств його ніколи.

Він прощає всі твої провини,* зціляє всі твої недуги.

Він визволяє життя твоє від ями,* вінчає тебе ласкою і милосердям.

Він насичує твій похилий вік добром,* і оновляється, як орел, твоя юність.

Господь творить правосуддя,* і суд усім прибитим. 

Він показав Мойсееві свої дороги,* синам Ізраїля діла свої.

Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву й вельми милостивий.

Не буде вічно він обурюватися,* і не буде гніватись повіки.

Не за гріхами нашими учинив він із нами,* і не за провинами нашими відплатив він нам.

Бо як високо небо над землею,* така велика його милість над тими, що його бояться.

Як далеко схід від заходу,* так віддалив Він від нас беззаконня наші. 

Як батько милосердиться над синами,* так милосердиться Господь над тими, що Його бояться.

Він знає з чого ми зліплені,* він пам'ятає, що ми порох.

Чоловік бо – дні його, немов билина,* квітне, і мов квітка в полі.

Потягне над ним вітер, і його немає,* і місце, де він був, його не впізнає вже більше.

Милість же Господня від віку й до віку * над тими, що його бояться.

І справедливість його над дітьми дітей тих,* що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати.

Господь на небі утвердив престол свій,* і царство його всім володіє.

Благословіте Господа, всі ангели його,* могутні силою, ви, що виконуєте його слово, – покірні голосові його слова.

Благословіте Господа, всі його небесні сили,* слуги його, що чините його волю.

Благословіте Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління.* Благослови, душе моя, Господа!

Слава і нині: Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє – ім'я його святе.* Благословенний ти, Господи.

Псалом 145

Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа поки життя мого,* псалми співатиму Богові моєму доки буду жити.

Не покладайся на вельмож,* на синів людських, які спасти не можуть.

Виходить його дух, і він повертається в землю,* і того ж дня гинуть його задуми.

Щасливий той, кому Бог Якова подає допомогу,* в кого надія на Господа, Бога свого;

Що створив небо й землю, море й усе, що в них;* що вірність береже повіки;

Що пригнобленому чинить правосуддя, що дає хліб голодним.* Господь визволяє в'язнів.

Господь відкриває сліпим очі, Господь випростовує похилих,* Господь праведників любить.

Господь захожих захищає, підтримує сироту й вдову,* дорогу ж нечестивих відвертає.

Господь буде царем повіки,* твій Бог, Сіоне, по всі роди.

Слава і нині: Єдинородний Сину і Слове Божий,* безсмертний ти, і зволив ти спасення нашого ради* воплотитися від святої Богородиці і приснодіви Марії,* незмінно ставши чоловіком.* І розп'ятий був ти, Христе Боже,* смертю смерть подолав.* Ти один у Святій Тройці,* рівнославимий з Отцем і Святим Духом,* спаси нас.

Блаженні

У царстві твоїм, коли прийдеш,* пом'яни нас, Господи.

Блаженні вбогі духом,* бо їхнє царство небесне.

Блаженні ті, що плачуть,* бо вони втішаться.

Блаженні лагідні,* бо вони успадкують землю.

Блаженні голодні та спраглі справедливости,* бо вони наситяться.

Блаженні милосердні,* бо вони помилувані будуть.

Блаженні чисті серцем,* бо вони Бога побачать.

Звідси додаються тропарі (глас 6):

Блаженні миротворці,* бо вони синами Божими назвуться.

Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш, у царстві твоїм,* і спаси мене, бо ти єдиний чоловіколюбний.

Блаженні переслідувані за правду,* бо їхнє Царство Небесне.

Прийнявши плач Петра, прийми й моє, Христе, покаяння * і даруй мені прощення гріхів.

Блаженні ви, коли вас будуть зневажати,* гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.

Хрестителю і предтече Господній, що проповідував покаяння людям,* молю тебе, поможи мені покаятися.

Радійте й веселіться,* бо нагорода ваша велика на небі.

Піднявши бурю страстей, Святі,* визволяйте тих, що в бурі болю перебувають;* тому ви благословенні.

Слава: Спасе мій, тебе пророки прославляють у Тройці,* щиро і невпинно, – спаси мене молитвами Предтечі.

І нині: Заступнице надійна тим, що у скорботах,* заступи від прикрощів життєвих і спаси мене, Владичице.

Священик, відкривши святі двері, виголошує: Премудрість.

Читець: До Колосян послання святого апостола Павла читання.

Священик: Будьмо уважні.

Читець читає Апостол до Колосян (3:12-16):

Браття! Вдягніться, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само. А над усе будьте в любові, що є зв'язок досконалости, і нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до якого ви були покликані, в одному тілі, та й будьте вдячні. Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні.

По прочитанні Апостола лик співає Алилуя гласу, а священик кадить за уставом.

Священик: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія. Мир всім.

Лик: І духові твоєму.

Священик: Від Марка святого Євангелія читання.

Лик: Слава тобі, Господи, слава тобі.

Священик: Будьмо уважні.

І читає Євангеліє від Марка (8:34-9:1):

Сказав Господь своїм учням: Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу? Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами. І сказав їм: Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могутності.

Лик: Слава тобі, Господи, слава тобі.

По Євангелії святі двері закриваються.

Лик: Пом'яни нас, Господи,* коли прийдеш, у царстві твоїм.

Пом'яни нас, Владико,* коли прийдеш, у царстві твоїм.

Пом'яни нас, Святий,* коли прийдеш, у царстві твоїм.

Хор небесний оспівує тебе і каже:* Свят, свят, свят Господь, Саваот,* повне небо і земля слави твоєї.

Стих: Приступіть до нього і просвітіться,* і лице ваше не засоромиться.

Хор небесний оспівує тебе і каже:* Свят, свят, свят Господь, Саваот,* повне небо і земля слави твоєї.

Слава: Хор святих ангелів і архангелів* з усіма небесними силами прославляє тебе й промовляє:* Свят, свят, свят Господь, Саваот,* повне небо земля слави твоєї.

І нині: Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, і всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками - світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він задля нас, людей, і нашого ради спасення зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і стався чоловіком. І був розп'ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований, і воскрес у третій день, згідно з Писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І вдруге прийде зо славою судити живих і мертвих, а Його Царству не буде кінця. І в Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця [і Сина] ісходить, що з Отцем і Сином рівнопокланяємий ірівнославимий, що говорив через пророків. В єдину, святу, соборну й апостольську Церкву. Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя будучого віку. Амінь.

Ослаби, прости, відпусти, Боже, прогрішення наші, вольні і невольні, що в слові і в ділі, свідомі й несвідомі, що в думці і в помислі, що вдень і вночі; все нам прости, бо ти Благий і Чоловіколюбець.

І співає: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я твоє, нехай прийде царство твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.

По цьому співається кондак храму, дня і святого, а потім:

Слава (кондак, глас 8): Зо святими упокой, Христе,* душі рабів твоїх,* де немає болізні, ні печалі,* ні зітхання,* але життя безконечне.

У суботу:

І нині (мученичий, глас 8): Як початки єства насадителеві творіння * вселенна приносить Тобі, Господи, * богоносних мучеників. * їх молитвами в мирі глибокому * Церкву твою, громаду твою, * Богородиці ради збережи, * Многомилостивий.

В інші дні:

І нині (богородичний, глас 6): Заступнице християн непостидна,* молитвенице до Творця незамінна,* не погорди голосами молінь грішників,* але випереди як благая з поміччю нам, що вірно співаємо тобі:* поспішись на молитву і скоро прийди на моління,* заступаючи повсякчас, Богородице, тих, що почитають тебе.

Якщо ж свято – то співається лише кондак святковий.

Господи, помилуй (12).

Священик: Всесвята Тройце, єдиносущна державо й нероздільне царство, всякого добра причино! Будь ласкава у час цей і нам грішним; обмий усі наші скверни та просвіти наші думки, щоб ми завжди виспівували й промовляли:

Лик: Єдин свят, єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.

І причасний: Споживіте і збагніте, що благий Господь. Алилуя (3).

Молитва приготування до святого причастя

Вірую, Господи, і ісповідую, що Ти вси воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший (перша) я.

Вечері Твоєї тайної днесь. Сину Божий, мене причасника (причасницю) прийми, бо ворогам твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, сповідаюся Тобі:

Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш, у царстві твоїм.

Пом’яни мене, Владико, коли прийдеш, у царстві твоїм.

Пом’яни мене. Святий, коли прийдеш, у царстві твоїм.

Нехай не на суді не в осудження буде мені причастя святих твоїх таїн. Господи, а на зцілення душі і тіла.

Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).

Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

Священик розгортає ілитон, вливає трохи вина в святу чашу і, поклонившись, вкладає до неї святий хліб, скільки потрібно, та покриває її покровцем.

Відкривши святі двері, священик виносить святу чашу і виголошує: Зі страхом Божим і вірою приступіть.

Лик: Благословен, хто йде в ім’я Господнє, Бог – Господь і явився нам.

Причащаючи вірних, священик мовить: Чесного, і пресвятого, і пречистого тіла і крови Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа причащається раб Божий (раба Божа) (ім’я) на відпущення гріхів своїх і на життя вічне. Амінь.

Священик: Спаси, Боже, людей твоїх і благослови насліддя Твоє.

Лик: Ми виділи світло істинне, ми прийняли Духа небесного, ми знайшли віру істинну, нероздільній Тройці поклоняємося, вона бо спасла нас.

Священик кадить чесні дари тричі, нічого не кажучи. По цьому бере святу чашу і мовить потиху: Благословен Бог наш.

І голосно: Завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Нехай сповняться уста наші хвалення твого. Господи, щоб ми співали славу твою, бо Ти сподобив нас причаститися святих твоїх божественних, безсмертних і животворящих таїн. Збережи нас у твоїй святині – ввесь день поучатися правді твоїй. Алилуя (3).

Священик відносить чесні дари на жертовник і споживає їх.

Лик: Будь ім’я Господнє благословенне від нині і до віку (3).

Псалом 33

Благословлю Господа повсякчасно,* завжди хвала його на устах у мене.

Душа моя нехай Господом хвалиться,* нехай покірні чують те й веселяться.

Величайте Господа зо мною;* і вознесімо ім'я його разом.

Я шукав Господа, і він почув мене;* і звільнив мене від усіх моїх скорбот.

Гляньте на нього й розвеселіться,* обличчя ваше нехай не соромиться.

Ось візвав бідолаха, і Господь почув,* і врятував його від усіх його напастей.

Ангел Господній стоїть на варті навкруг тих, що його бояться,* і їх визволяє.

Спробуйте й подивіться, який добрий Господь.* Блаженний, хто до нього прибігає.

Бійтеся Господа, його святі,* бо нема нестачі в тих, що його бояться.

Багаті збідніли й голодують,* а тим, що Господа шукають, ніякого блага не забракне.

Ходіть, мої діти, послухайте мене:* остраху Господнього навчу вас.

Хто є той, що життя любить,* що рад бачити дні щасливі?

Бережи від зла язик твій,* і уста твої від слів лукавих.

Відступися від зла й чини добро,* шукай миру та його тримайся.

Очі Господні на праведних;* вуха його – на їхній заклик.

А обличчя Господнє проти злочинців,* щоб знищити з землі пам'ять їхню.

Візвали праведні, і Господь вислухав їх,* і з усіх скорбот їхніх урятував їх.

Близький Господь до тих, у кого розбите серце;* прибитих духом він спасає.

Багато скорбот у праведних,* але з усіх них Господь їх рятує.

Він усі його кості зберігає,* ані одна з них не зламається.

Злоба грішника його ж убиває,* і ті, що ненавидять праведника зазнають кари.

Господь визволяє душу слуг своїх,* і хто до нього прибігає, покараний не буде.

(глас 6): Достойно є воістину величати блаженною тебе, Богородицю, присноблаженну, і пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.

Священик: Слава тобі, Христе Боже, уповання наше, слава тобі.

Лик: Слава і нині: Господи, помилуй (3). Благослови.

Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері (і інше за днем), преподобних і богоносних отців наших, святого (якого є храм і якого є день), і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Лик: Амінь.

Чи справді «все на світі боїться часу»?

Античні греки для означення часу любили використовувати два терміни – χρόνος і καιρός. Перший вживався щодо плинного перебігу годин, днів, місяців і років – звичайний собі час у побутовому розумінні. Натомість другий вказував на якусь особливо щасливу і унікальну мить для того, хто зміг її розпізнати і належно використати. Християнство «взяло на озброєння» таке двоїсте розуміння часу, щоб краще підкреслити унікальну дійсність, котру ми всі ісповідуємо: Господь Ісус Христос, Єдинородний Син Божий, входить у хронос нашого минущого світу, щоб дарувати нам вічний кайрос Царства Небесного. Апостол Павло наголошує: «Ось тепер – час (καιρός!) сприятливий, ось тепер – день спасіння» (2 Кор. 6:2). Тому одним із головних завдань християнина є перемінити буденність хроносу спасенною миттю кайросу, тобто, фактично, освятити час силою Христа.

Така ідея знайшла свою реалізацію у літургії Церкви, яка дає змогу небесному кайросу «розворушувати» земний хронос. Ми маємо цілу низку щоденних богослужінь, котрими означуємо практично всі періоди дня і ночі. Йдеться про так зване «добове богослужбове коло», тобто молитви Часослова: вечірню, повечір’я, полуношницю, утреню, перший, третій, шостий і дев’ятий часи. Ці моління є безперервним любовним звертанням Церкви-Невісти до Жениха-Христа, тому є голосом усієї спільноти вірних, а не лише обов’язком духовенства, як про нього звичайно роздумують. Ще святий священномученик Йосафат Полоцький свідчив, що в його епоху багато мирян молились удома із Часослова. Досі у звичайному молитовнику можемо зустріти вечірню та утреню.

Отож, пригляньмось тепер, як із завданням освячення часу «дають собі раду» богослужіння добового кола. Як відомо, літургійний (також і біблійний) день починається із заходу сонця, тому першим молінням нової доби є вечірня (~ 18:00). Тут знайдемо і псаломну похвалу Творцеві за створений світ, і благодарення за дар вечірнього світла, і благання про безгрішний вечір. Повечір’я (~ 21:00) фактично є молитвою підготовки до сну, тому головні його теми – покаяння за вчинені гріхи і прохання мирного нічного спочинку. Есхатологічне очікування Церквою другого приходу Господа чудово змальовує полуношниця (~ 00:00), яка містить благання про праведну смертну годину і добре стояння на суді Божому. Богослужіння утрені (~ 5:00), котрим ми стрічаємо світання, є гимном прослави вічного і нетлінного Світла – Ісуса Христа, символ Якого вбачаємо у сході сонця. Майже суголосним із утренею є перший час (~ 7:00), що є молитвою про змогу праведно ходити у світлі Божих повелінь. Разом із апостолами, зібраними на П’ятдесятницю у світлиці, очікуємо приходу Святого Духа у третій час (~ 9:00) для оновлення нашого буття. Богослужба шостого часу (~ 12:00) поєднує спомин про розп’яття Христове із благанням про очищення гріхів завдяки Його страстям. Дев’ятий час (~ 15:00), час смерті Ісусової, спонукає нас просити Божого милосердя для нашого спасіння.

Як бачимо, богослужіння Часослова є цілодобовою «школою молитви» для всіх, хто прагне постійно живитись «кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт. 4:4). Вони виросли насамперед на ґрунті Святого Письма, а також збагачені багатющим духовним досвідом численних поколінь християнських подвижників. Моління добового кола, бодай інколи здійснювані чи у храмовому зібранні вірних, чи вдома у сімейному колі, чи наодинці перед іконою, дійсно зможуть оживити рутинність шаленого щоденного круговиру. Освячуючи хронос нашого життя постійним кайросом молитви, ми повернемо часові властиве і вірне значення, яке він мав ще на початку, при створенні світу. Пам’ятаймо, що Господь Бог «у Своїй владі встановив времена і літа» (тропар Новоліття) задля нашого спасіння, а не для того, щоб ми зранку в понеділок вже чекали вечора п’ятниці.

Журнал "Слово"

Світилен Успенію

З країв землі в Гетсиманію
Зійшлись апостоли святі,
Щоб Богородицю Марію
В небесні провести світи.

У гріб зложили святе тіло,
Яке тридневно піднесесь,
А духа Син і Бог всеціло
В долонях огортає днесь.

"До кінців вселенної глаголи їх": свято Собору святих славних і всехвальних дванадцяти апостолів

Відколи і за яких обставин почали святкувати свято Собору дванадцяти апостолів?

Окремі дослідники вважають сучасне свято Собору святих дванадцяти апостолів відгомоном старовинного свята цих дванадцяти найближчих Христових учнів, котре могло існувати на християнському Сході. Відомо, що у IV столітті візантійський імператор Константин Великий зводить у столичному Константинополі храм на честь дванадцяти апостолів і вміщує в ньому мощі деяких із них. Можливо, саме з того часу слід шукати початки свята дванадцятиапостольського Собору. Типікон (устав) Великої церкви святої Софії Царгородської з Х століття вже містить святкове патріарше богослужіння на честь Собору дванадцяти апостолів.

Що нам відомо про кожного із дванадцяти апостолів?

У Новому Завіті знаходимо розповіді про вибір Господом Ісусом Христом дванадцяти найближчих учнів (Мт. 10:1-4, Мр. 3:13-19, Лк. 6:12-16), з котрими Він проводив найбільше часу, повчаючи їх, наставляючи у вірі і обдаровуючи благодатними дарами. Разом із цими дванадцятьма Син Божий молився, споживав трапезу, перед їхніми очима творив чудеса. Дванадцятеро апостолів розділили з Христом Його останні дні перед розп’яттям, і хоч майже всі вони повтікали від Нього у годину страстей, але саме перед ними Ісус вперше з’явився по воскресінні. Дванадцять апостолів по зісланні Святого Духа утворюють першу громаду Христової Церкви, поширюючи згодом її по цілому світові через проповідь Євангелія.

Церковна традиція зберегла розповіді про подальшу долю святих дванадцяти апостолів. Спробуємо коротко подати інформацію про кожного з них:

1)                 Петро (арамейською «Кифа») був родом з міста Витсаїда, що у Галилеї. Був одруженим. Заробляв на життя рибальством. Спочатку його ймення було Симон, а Петром (з грецької «камінь, скеля») його назвав Христос за твердість віри. Перед страстями Петро тричі відрікся від Ісуса, але по воскресінні Господь приймає його знову через трикратне запевнення любові. Залишив по собі два соборні послання. Після зішестя Святого Духа апостол проповідує в Палестині, Азії, Європі, доходить аж до Риму, де його близько 67 року розпинають на хресті.

2)                 Андрій, рідний брат Петра. Раніше він був учнем Йоана Хрестителя, а коли дізнався про Христа, то першим пішов за Ним. Проповідував у Середземномор’ї та Малій Азії. За легендою, поставив хрест на Київських горах. Помер розп’ятий на хресті коло 62 року в місті Патри.

3)                 Яків Старший, син Заведея. Рибалив на Галилейському озері з батьком та братом Йоаном, звідки й був покликаний Христом. Був свідком преображення Господнього і Його агонії в Гетсиманському саду. Проповідував у Палестині і, за переданням, в Іспанії. Біля 44 року його зарубано мечем у Єрусалимі.

4)                 Йоан Богослов, рідний брат Якова. Їх обох Господь назвав за їхній характер «сини грому». Спершу належав до учнів Йоана Предтечі. Був дівственником і улюбленим учнем Ісусовим. Після розп’яття Христового опікувався Пресвятою Богородицею. Проповідував у Малій Азії, зокрема в Ефесі. Його перу належить одне із Євангелій, два соборні послання та книга Одкровення. Єдиний з дванадцяти помер своєю смертю у віці біля 100 років на острові Патмос.

5)                 Филип походив з Витсаїди, земляк Петра й Андрія. Коли Господь його покликав, то він також привів Натанаїла, якому розповів про Ісуса. Проповідував зокрема у Сирії та Фригії. Розп’ятий близько 87 року у Фригії.

6)                 Вартоломей або Натанаїл був покликаний до Христа Филипом. Отримав похвалу від Ісуса як доброчесний і ревний нащадок віри Ізраїля та запевнення, що побачить відкриті небеса над Сином Чоловічим. Спершу проповідував з Филипом, а потім був у Індії та Великій Вірменії, де його розіп’яли та відрубали йому голову.

7)                 Тома також звався Близнюком. Спершу не повірив запевненню інших апостолів про воскресіння Христове, натомість згодом, побачивши Ісусові хресні рани, визнав Його Господом і Богом. Проповідував зокрема в Індії, де його було вбито п’ятьма списами.

8)                 Матей або Левій, син Алфея, брат Якова. Працював на митниці доти, доки Христос не покликав його до апостольства. Залишив по собі Євангеліє. Проповідував у Африці, де був спалений живцем біля 60 року.

9)                 Яків Молодший, син Алфея, рідний брат Матея. Проповідував у Палестині та інших землях. Помер розіп’ятим на хресті у Єгипті.

10)             Юда Яковів, також Левей або Тадей. Був родичем Ісусовим, за переданням – сином св. Йосифа Обручника від першого шлюбу. Рідний брат Якова, одного з 70 апостолів, першого єпископа Єрусалиму. Проповідував по Юдеї та Галилеї, Аравії, Сирії та інших країнах. Залишив по собі одне соборне послання. Помер у Вірменії коло 86 року, розп’ятий на хресті і прострілений стрілами.

11)             Симон Кананіт чи Зилот. Ймовірно належав колись до радикальних юдейських націоналістів, які збройно боролись із Римом. Проповідував у Юдеї, Єгипті та Лівії. Помер розп’ятий в Абхазії.

12)             Матій. Спершу належав до 70 апостолів, а згодом був обраний жеребом до числа дванадцятьох замість Юди Іскаріота, котрий зрадив Христа, а потім і повісився. Проповідував у Середземномор’ї, за іншими даними – к Ефіопії. Помер каменований близько 63 року в Юдеї.

13)             Савло, також Павло. Він хоч і не належить до дванадцятьох, але шанується разом із ними. Походив із Тарсу, був навчений закону Мойсеєвого і спершу люто ненавидів християн. По дорозі до Дамаску Христос йому явився і навернув, зробивши переслідувача чи не найревнішим апостолом. Відбув три великі апостольські подорожі, проповідуючи по багатьох містах Середземноморської Європи та Азії і багатьох навертаючи до Господа. Залишив по собі 14 послань. Йому відтято голову мечем близько 67 року в Римі.

Чому свято Собору дванадцяти апостолів встановлено саме після свята апостолів Петра і Павла?

Святкування Собору дванадцяти апостолів не випадково відбувається одразу після свята первоверховних апостолів. Справа у тому, що літургійний календар Церков візантійської традиції має одну цікаву особливість: наступного дня після великих свят вшановуються особи, котрі якимсь чином були причетними до святкової події. Так, на другий день після Різдва Христового святкуємо Собор Пресвятої Богородиці, після Богоявлення – Собор Йоана Предтечі, після Благовіщення – Собор архангела Гавриїла тощо. Такі дні пам’яті не випадково мають назву Соборів – для вшанування цих святих вірний люд з радістю збирався (церковнослов’янською «збиратися» – «собиратися») до храмів на богослужіння. Винятком, як бачимо, не стало також і свято верховних апостолів Петра і Павла.

Чи для кожного апостола передбачений окремий день для вшанування?

Поза святом Собору дванадцяти апостолів кожен з учнів Господніх має свій окремий святковий день у літургійному календарі: Петро – 12 липня і 29 січня, Павло – 12 липня, Андрій – 13 грудня, Яків Заведеїв – 13 травня, Йоан Богослов – 9 жовтня, Филип – 27 листопада, Вартоломей – 24 червня, Тома – 19 жовтня, Матей – 29 листопада, Яків Алфеїв – 22 жовтня, Юда – 2 липня, Симон – 23 травня, Матій – 22 серпня. Ці свята поставали переважно на згадку про день смерті апостола чи про перенесення його мощей, або ж на пам’ять про освячення храмів на його честь. Також варто додати, що існує свято Собору інших семидесяти апостолів – 17 січня.

Що рекламує Бог?

Без сумніву, сьогодні суспільство перенасичене рекламою. Вона майже цілодобово полонить нашу увагу, крикливо звертаючись до свідомості зі шпальт газет, з миготливих телеекранів, з метражу білбордів, з віртуальної павутини Інтернету, з наклейок у під’їздах чи маршрутках та навіть з буденних розмов. Рекламується практично все – харчові продукти, ліки, побутові товари, політичні партії тощо. Причому нам добре відомо, що реклама доволі часто буває фальшивою. Інколи ми, повіривши їй, отримуємо «кота в мішку». Це дуже негативне явище, позаяк кожна людина має право на адекватну інформацію. Викривлення істини і пропагування брехні – один із викликів сучасності, з котрим ми як християни покликані боротись.

Зі сторінок Святого Письма, зокрема Євангелія, до нас також звертається «реклама», але вона є цілком іншого, вищого ґатунку. Вона не несе у собі жодного зерна неправди, але досконало проголошує нам божественну дійсність Царства Небесного, до котрого ми всі покликані. Біблійна «реклама» є надзвичайно достовірною. Апостол Йоан Богослов, звертаючись до своїх читачів, свідчить: «Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово Життя, – а Життя об'явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам Життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, – що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем і з Його Сином Ісусом Христом. І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна.» (1 Йо. 1:1-4). Ціла Біблія записана очевидцями, котрим Бог відкрив себе таким, яким Він насправді є.

Мабуть, якраз у цьому криється найбільша сила Слова Божого. На його сторінках ми стрічаємось не з людьми, котрі намагаються роздумувати на божественні теми, але із самим Господом, Який звертається до нас. Ісус Христос, наш Спаситель, каже: «Все передане Мені Моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити» (Мт. 11:27). Він є одвічним Богом, сущим в лоні Отця, тому необманно звістує нам те, що сам знає. Можна ствердити, що завдяки Євангелію Бог «рекламує» нам себе справжнього, Бога-для-нас, Який дарує вірним вічне життя.

Хоч предметом нашої віри є речі очікувані, але завдяки літургії Церкви ми вже зараз можемо досвідчити ту дійсність, учасниками якої ми станемо у Царстві Божому. Маю на увазі насамперед святкування Євхаристії. Одна із завершальних молитов Божественної Літургії Василія Великого так підкреслює реальність, котру ми переживаємо під час богослужіння: «Сповнилося і звершилося, скільки в нашій силі, Христе Боже наш, Твого Промислу Таїнство: бо маємо смерти Твоєї пам’ять, ми виділи воскресення Твого образ, ми сповнилися безконечної Твоєї жизні, ми насолодилися невичерпною Твоєю поживою. Благоізволь, щоб і в будучому віці всі ми сподобилися її, благодаттю безначального Твого Отця, і святого, і благого, і животворящого Твого Духа, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.». Здійснення Євхаристії є для Церкви святкуванням довершеного факту нашого спасіння, яке приймаємо як дар у Святому Причасті.

Благовість Євангелія і святкування Євхаристії, звістування спасіння і його звершення – це два основні аспекти діяльності Церкви ось вже понад дві тисячі літ. Пропозиція вічного життя у Царстві Небесному, котре нам пропонує Бог через Ісуса Христа, є завжди актуальною. Можемо, отже, сміло довіряти такій «рекламі», гарантом необманності якої є сам Господь, бо «Той, хто обіцяв – вірний» (Євр. 10:23).

Журнал "Слово"