1. Головним
обов'язком кожного священика є якнайкраще знати все те, що тут написано, і мати
знання як відносно семи Святих Тайн, так і щодо всіх обставин, тут описаних.
2. Священики
зобов'язані прикладом свого життя навчати людей побожності, бо добре життя
священика є успішною проповіддю для простих людей. Кожен повинен сповідатися
перед своїм сповідником, визначеним Архиєпископом, якнайчастіше, але передусім
у визначені дні: на Різдво Христове, на Стрітення Господнє, в Першу неділю
Великого посту, у Великий четвер, на Вознесіння Господнє, у день святих
апостолів Петра і Павла, на Преображення Господнє або Успіння Божої Матері, на
Різдво Пресвятої Богородиці, у день святого архангела Михаїла, у день святого
отця нашого Миколая; однак буде краще, якщо кожен робитиме це частіше, навіть
коли Сповідь буде перед кожною Святою Літургією, бо ангелом називає кожного
священика Святе Письмо, і передусім Малахія – у 3 главі. А треба, щоб ангел мав
ангельське сумління, якщо він бажає в майбутньому житті панувати у небі з
ангелами. Якщо ж усе-таки хтось би інакше чинив, нехай вважає, щоби не був
укинений у пекло зі злими ангелами. Каже святий Григорій Богослов, що бути
священиком – значить, насамперед самому бути чистим, а відтак очищувати; насамперед
самому бути святим, а вже тоді освячувати. Ми ж, пам'ятаючи про наші обов'язки
перед нашим Господом, не погоджуємося з тим, що нібито не має провини той із
вас, хто з нечистим серцем наважиться відправляти Службу Божу і приймати
Непорочного Агнця, споживаючи і п'ючи Його собі на осудження. Перестерігаю,
отже, вас у дуже важливій справі.
