Дещо про акафіст до Богородиці "Невіста Неневісная"

Акафіст – це велика літургічна поема, яку служиться стоячи (так каже назва в грецькій мові, у противенстві до катизми – псалмів, які читаємо сидячи). В Україні акафісти дуже популярні, співається їх у церкві, а часто читається і приватно, як особисту молитву.

Цілий твір складається з 12 пісень, кожна пісня – з кондака й ікоса; разом 24 пісень. Автор починає кожний вірш (кондак і ікос) по черзі з букв грецької азбуки, яка має їх 24.

Хресна Дорога чи Літургія Передосвячених Дарів?

Ідея помісності й патріархату знаходить щораз більше зрозуміння серед нашого загалу. Всі починаємо здавати собі справу, що самоуправління є чимось необхідним для збереження і розвитку нашої Церкви. Здається, що ми всі також починаємо розуміти важливість правильного виховання молоді в релігійно-національному дусі. Але, може, не всі ще розуміємо важливість збереження духовно-обрядової окремішності Української Греко-Католицької Церкви. А якраз на цих елементах основується зовнішня помісність. Усі ті, що латинізують наш обряд чи бажають зберегти латинські нововведення, свідомо чи несвідомо промощують шлях до злиття нашої Церкви з Церквою Латинською і тим самим заперечують ідею помісності та патріархального завершення УГКЦ.

Стояння під час молитви

До церковного обряду належать різні символічні чинності, які виконуємо під час богослужінь - стояння, піднесення рук, хилення голови, приклонення коліна, доземні поклони, хресне знамено і т. п. Такі символічні чинності оживляють наші богослужби. Без них вони були б монотонні, холодні і позбавлені життя.

Під час богослужінь ми можемо стояти, клячати, робити поклони, а деколи й сидіти. Тут насувається питання: яка постава нашого тіла найкраще відповідає нам під час богослужби? Відповідь коротка: стояння! Так було у Старому, так і в Новому Завіті від апостольських часів. Так учать святі Отці. Так приписують Вселенські Собори. А це тому, що стояння має особливу символіку.

Покутні символічні дії

Від апостольських часів найбільш звичайною і природною поставою тіла під час молитви і під час богослужінь було стояння. Приписи Вселенських Соборів наказували, щоб усі вірні під час молитви стояли в усі неділі року і в час П’ятидесятниці, тобто від празника Пасхи до Зішестя Святого Духа.

Крім стояння під час богослужінь у приписаний час церковного року в практиці маємо ще різні покутні символічні дії чи рухи тіла. Сюди належать передусім приклонення колін, поклони, лежання хрестом і схилювання голови.