Молебень до Пресвятої Богородиці на честь її Покрову

Диякон: Благослови, владико.

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю небесний, утішителю. Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Молитви богослужінь Часослова

Мій допис на форумі християнського порталу Кіріос

* * *

Повертаючись до теми форуму, хочу поділитись тим, що для себе відкрив: богослужіння добового кола (тобто вечірня, повечір'я, полуношниця, утреня і денні часи) містять безліч безцінних молитов, укладених святими Отцями; словами цих благань ми чудово можемо розпочинати свій день, молитись протягом нього та закінчувати його. Ось, приміром, які чудові слова подяки за настання вечора ми чуємо на вечірні:

"Світло тихе святої слави, безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе! Доживши до заходу сонця, бачивши світло вечірнє, славимо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достойно є повсякчас прославляти тебе голосами побожними, Сину Божий, що життя даєш усьому світу; тому світ увесь славить тебе.

Велике повечір'я першого тижня Святої Чотиридесятниці

Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй (3)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Відкритий лист-відповідь на критику мого коментаря "То хто ж мімікрує?"

«О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...»

(Йов 13:5)

Чесно кажучи, мене вельми здивувала така надмірна, як на мене, увага окремих священнослужителів та ЗМІ (тут, тут, тут і тут) до мого скромного коментаря, навіяного ідеями листа єпископа Львівського і Галицького УПЦ (МП) Філарета (Кучерова) до Глави УГКЦ Патріарха Святослава (Шевчука). Цей коментар я також виніс окремою публікацією до власної авторської колонки християнського порталу Кіріос та до свого блогу.

Метою мого коментаря було вказати, що минулорічні критичні випади УПЦ (МП) на адресу УГКЦ про те, що її священнослужителі на теренах центральних та східних областей обманюють місцеве населення, вдаючи із себе православних, є деякою мірою лицемірними, оскільки прямих фактів вказано так і не було, а, натомість, з боку УПЦ (МП) яскравим прикладом такого мімікрування під греко-католиків стало велике водосвяття 19 січня цього року, яке в центрі Галичини - у Львові - відслужив єпископ Львівський і Галицький УПЦ (МП) Філарет (Кучеров) разом із єпархіальним духовенством.

То хто ж "мімікрує"? (моя реакція на реакцію +Філарета)

Мій коментар на лист єпископа Філарета до Патріарха Святослава.

* * *

Не знаю, чи хтось бачив сам чин водосвяття (він тут, або див. наприкінці статті). Я переглянув, і випав до ауту.

"І ці люди забороняють нам колупатися в носі"

Преподобного отця нашого Теодора Студита пояснення Божественної Літургії Передосвячених Дарів

Вислухай, чадо, з увагою, як слід звершувати послідування (Літургії) Передосвячених Дарів. В інших службах священнодія звершується відкрито і врочисто, а тут навпаки – приховано і печально. З цієї причини і все послідування стає більш таїнственним.

Головні убори (камилавки) на богослужіннях

Входити i перебувати у храмі в камилавках можуть лише священнослужителі.

На Лiтургiї вхiднi молитви читають в камилавках, знiмаючи їх на читання тропарів «Пречистому образу...» i «Милосердя єси джерело...» з цілуванням ікон та на молитву «Господи, зішли руку...»; також без камилавки входять у вівтар i цілують престол. Проскомидiю звершують без камилавок. Перед «Благословенне царство...» камилавки одягають i так стоять до Євангелiя. На читання Євангелiя камилавки знімають i потім знову одягають. Так стоять до Херувимської пiснi. Перед читанням молитви «Ніхто не достойний...» камилавки знімають i не одягають до виголосу «Завжди, нині i повсякчас...» при перенесенні Чесних Дарів з престолу на жертовник. Пiсля перенесення камилавки одягають i так стоять до кiнця Лiтургiї. Дари споживають без камилавки.

На Лiтургiї Передосвячених Дарів камилавки знімають при перенесенні Чесних Дарів з престолу на жертовник під час читання вісімнадцятої катизми; при спiвi «Нехай направиться». Без камилавок стоять від «Нині сили небесні...» до «Благодаримо Тебе, Христе Боже наш...» по перенесенні св. Чаші на жертовник.

Також камилавки знімають на читання перед царськими вратами свiтильничих молитов на вечiрнi та ранішніх молитов на утрені; на читання акафістів та молитов на молебнях.

Іван Дутка
2010 A.D.

Тетрапод

Мій коментар на статтю о. Євгена Заплетнюка "Що ви знаєте про тетрапод?"

* * *

"Що отець Євген не знає про тетрапод?"

Отож, стаття хороша і потрібна, однак є кілька спірних моментів:
1. "Очевидно, сучасні «тетраподи» є всього лиш видозміненими аналоями – підставками для богослужбових книг чи ікон." - Не все є таким очевидним, як здається на перший погляд. Дослідники-літургісти вважають тетрапод залишком старовинної архиєрейської "віми", себто підвищення посередині храму, на якому возсідав єпископ під час богослужінь. Окрім сідалища в центрі "віми" стояв стіл-Голгота, на якому ставили хрест і Євангеліє. З двох боків "віми" стояли два амвони: для читання старозавітніх та новозавітніх Писань. "Віма" знаходилась лише у катедральних та парохіяльних церквах; монастирські храми її не мали. Властиво оцей стіл-Голгота є "прародичем" наших тетраподів.

Як поминати церковну ієрархію у період sede vacante?

Після нещодавнього зречення з престолу Папи Римського Венедикта XVI перед багатьма греко-католицькими священнослужителями постала невелика дилема: як буде відбуватись молитва за Патріарха Римської Церкви та Наступника Верховного Апостола у храмах Української Греко-Католицької Церкви?
Історично поминання Римського Архиєрея у традиції УГКЦ бере свій офіційний початок від Замойського синоду 1720 року, на якому ієрархія Київської Церкви під головуванням папського легата прийняла багато нововведень, яких не було в її практиці до того часу. Одним із них був наказ для духовенства під загрозою покарання поминати Папу Римського під час богослужінь, особливо на Великому вході Божественної Літургії, щоб виразити цим єднання членів з Главою. Таке поминання мало виголошуватись зрозуміло і словами, характерними для означення Римського Архиєрея.

Кілька думок щодо служіння «вечірніх Літургій»

Звичною практикою в сучасному літургійному житті УГКЦ стало служіння у міських храмах декількох Божественних Літургій, т.зв. «ранніх» і «пізніх», у дні великих церковних свят і неділь. Головні причини цього є насамперед пасторальні[1], адже, по-перше, вірні працюють на різноманітних роботах і не завжди мають можливість бути присутніми на Службі Божій о певній годині, а по-друге, не завжди у наших храмах на одній Літургії можуть вміститись всі парафіяни. Користь цієї практики є, безперечно, велика, бо вірні мають змогу навіть в умовах великої зайнятості знайти час на євхаристійне зібрання Церкви і цим сповнити свій обов’язок (чи, радше, привілей) участі в недільній або святковій Божественній Літургії, а також можуть у ці дні, за бажанням, причаститися Святих Тайн. Однак, навіть за такої практики багато вірних все одно не можуть потрапити на Службу Божу ранкової пори. Виходом із цієї ситуації виявилось служіння Літургій ввечері[2]. Здається, що це є оптимальний варіант для парафіян, які працюють у першій половині дня, а решту часу вільні для відвідин храму. Ніяким чином не заперечуючи таку практику «вечірніх Літургій», хочу поділитися деякими думками щодо способу їхнього служіння.

Акафіст на Стрітення Господнє

Акафіст на Стрітення Господнє

Творіння архиєпископа Никона[1]

Кондак 1 (тропар свята, глас 1)

Радуйся, благодатна Богородице Діво,* бо з тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш,* що просвічує тих, що в темряві.* Веселися й ти, старче праведний,* ти прийняв в обійми Визволителя душ наших, що дарує нам воскресення.

Ікос 1

Нехай двері небесні відкриються днесь, бо Безначальне Слово Отче, як Немовля сорокаденне, Матір’ю добровільно до храму приноситься, ради чого кличемо:

Ісусе безначальний.

Ісусе, з Отцем єдинославний.

Ісусе єдиноначальний.

Ісусе нестворений.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Поминальні картки

Поминання під час Божественної Літургії – це особливий вид церковної молитви, коли вся громада під проводом священика молиться за здоров’я чи за упокій наших рідних, близьких і знайомих.

Початки поминань сягають ще часів раннього християнства. На первісні літургійні зібрання вірні приносили свої дари, а священнослужителі їх приймали і молились за жертводавців. Згодом такі поминання переросли в читання на Літургії т.зв. диптихів, тобто списків живих і померлих членів громади. Зараз роль диптихів виконують поминальні картки.

Церковна свічка

Свічка – це наша невеличка жертва на славу Божу, яку ми складаємо у тому храмі, де молимось. Тому інколи свічки називають офірками.

Свічки у храмі ставлять на спеціальні підставки – свічники, які стоять біля тетраподу або перед іконами. Свічку на свічнику слід акуратно запалювати і надійно закріплювати, щоб вона не впала.

Коли ставимо свічку, то обов’язково слід помолитися Господеві, щоб Він вислухав нас і сповнив наші добрі прохання, а у Пресвятої Богородиці чи святих Божих угодників попросити їхнього заступництва для нас.

Не варто ставити свічки під час важливих моментів богослужінь, адже в цей час набагато більше потрібною є наша активна участь у молитві церковної громади.

Молебень на Святу Пасху

Диякон: Благослови, владико.

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священнослужителі співають тропар, глас 5:

Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.

Хор повторює цей самий тропар.

Священнослужителі: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав.

Хор: І тим, що в гробах, життя дарував.

Священик виголошує стихи, а хор за кожним разом повторює тропар.

Стих: Нехай воскресне Бог і розбіжаться вороги Його, і нехай тікають від лиця Його ті, що ненавидять Його.

Стих: Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню.

Стих: Так нехай погибнуть грішники від лиця Божого, а праведники нехай возвеселяться.

Стих: Це день, що його створив Господь, возрадуємося і возвеселімся в нім.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молебень на початок Нового року

Диякон: Благослови, владико.

Священик: Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Параклис, або Канон молебний до Пресвятої Богородиці, який співається у всякій скорботі душевній і тілесній

Диякон: Благослови, владико.

Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвятая Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Молебень в часі посухи

ПОСЛІДУВАННЯ МОЛЕБНОГО СПІВУ, ЩО СПІВАЄТЬСЯ В ЧАСІ БЕЗДОЩІВ’Я[1]

Священик благословляє за звичаєм:

Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

І читець одразу читає:

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Читець: Господи, помилуй (12).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіте, поклонімся цареві, нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся Христові, цареві, нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, царя і Бога нашого.

Святе миро – "печать дару Святого Духа"

У Старому Завіті людина, яку Бог прикликав на Свою службу, одержувала силу від Духа Божого. Це стосувалося головним чином вождів боговибраного народу, тобто суддів, царів і пророків (І Цар 10:1-13; Вих. 61:1). Видимим символом дарування сили Духа було возливання на голову Божого вибранця освяченої оливкової олії (І Сам. 10:1). Саме від цього обряду походить термін «месія», тобто «помазаник». В Новому Завіті вже не окремі вибранці, а вся Церква стає «родом вибраним, царським священством, народом святим» (І Пт. 2:9). В ранньохристиянський період сходження на охрещених Святого Духа відбувалося через старозавітній обряд покладання рук (І Ів. 3:20, 27; І Кор. 1: 27). В часи св. Іполита Римського (ІІІ ст.), таїнство прийняття Божественної благодаті почало супроводжуватися помазанням (Апостольські постанови, 21). Спочатку для цього використовувалася звичайна оливкова олія, до якої згодом почали додавати пахощі.

Готували і освячували миро в ранній Церкві тільки єпископи (Карфагенський собор, пр. 6). Це право згодом перейшло до предстоятелів помісних Церков. Звершувати ж миропомазання у Східній Церкві дозволено окрім єпископів також і священикам (Апостольські постанови, 7.23). Всі охрещені мають потребу в особливих благодатних дарах Святого Духа, тому в східній традиції воно звершується одразу після хрещення (Лаодикійський собор, пр. 48). Окремо від хрещення помазання св. миром звершується тоді, коли людина була охрещена в секті чи розколі, де існує хрещення в ім’я Пресвятої Тройці, але немає миропомазання (ІІ Вселенський собор, пр. 7; VI Вселенський собор, пр. 95). Також св. миро вживається при освяченні храмів (де ним архиєрей знаменує престол і стіни) та антимінсів. У давнину св. миром помазували християнських царів та королів при вступі на царство.

Акафіст до Богородиці перед іконою "Примноження ума"

           

Кондак 1

Вибраній з усіх родів Божій Матері, Цариці неба і землі, яка подає духовний лік всьому світові, благодарні пісні приносимо за дарування Божественного скарбу, чудотворної Її ікони, «Примноження ума» іменованої, якою бережені світло радуємося і з любов’ю взиваємо:

Радуйся, Всемилостива Владичице, що премудрість і розуміння вірним людям Твоїм даруєш.

Ікос 1

Ангела-відпоручника було послано в місто Назарет до чистої Отроковиці Марії, щоби привітати Її, коли Бог Слово воплочувався в Її лоні. Почувши ж благовістя архангельське, Пречиста Діва у смиренні серця відповіла: Ось Я – слугиня Господня, нехай станеться зі Мною за словом твоїм. А ми, грішні, благоговійно почитаємо Матір Христа Бога нашого і, ангелом навчені, так з умилінням кличемо Благодатній:

Радуйся, Благословенна між жінками,

Радуйся, бо Ти знайшла милість в очах Господніх,

Радуйся, бо сила Всевишнього осінила Тебе,

Радуйся, бо Дух Святий освятив Тебе,

Радуйся, вірна Слугине Господня,

Радуйся, Богом вибрана Отроковице,

Радуйся, бо Ти породила Спасителя світу,

Радуйся, Мати Світла, що всіх просвічуєш,

Радуйся, бо Ти розуміння премудрих перевищуєш,

Радуйся, бо Ти почування вірних прояснюєш,

Радуйся, неба і землі Царице,

Радуйся, бо Тебе величають Блаженною всі роди.

Радуйся, Всемилостива Владичице, що премудрість і розуміння вірним людям Твоїм даруєш.