То хто ж "мімікрує"? (моя реакція на реакцію +Філарета)

Мій коментар на лист єпископа Філарета до Патріарха Святослава.

* * *

Не знаю, чи хтось бачив сам чин водосвяття (він тут, або див. наприкінці статті). Я переглянув, і випав до ауту.

"І ці люди забороняють нам колупатися в носі"

Мене вразило, що недавно УПЦ (МП) кричала, що "уніати мімікрують під православних", а тут самі... та ще й в центрі Львові... та ще й на камеру...

Отож, перше: вишиті ризи - красиво, безперечно (особливо гарні у +Філарета), однак дуже хочеться вірити, що вони у них служать часто, а не лише напоказ, "щоб уніати каменюками не закидали" Сам я МП у вишиваних ризах ще вживу не "обсервував".

Друга річ: галицька (хоча насправді українська, просто збережена на Галичині) вимова церковнослов'янської мови. Скільки разів бував у храмах УПЦ (МП) - вперше почув її тут на відео. То що? Давайте якось визначимось: або ця вимова традиційно наша, і слід її послідовно вживати, або не треба дурити людей і самим морочитись - то ж видно, що вона дається священнослужителям трохи... е... важкувато.

Третє: поминання ієрархії на мирній єктенії. Як видно із Требника РПЦ (фото тут), диякону слід молитися спершу "О Великом Господине и Отце нашем" Московському Патріархові, а потім - за єпископа (у випадку України - після Патріарха - за Митрополита Київського). А що ми чуємо на відео? "О отці нашім Блаженнішім Митрополиті Кир Володимирі, і о Преосвященншім єпископі нашім Кир Філареті". Десь пропав Патріарх, звідкілясь до імен єпископів взялись титули "Кир" (тобто грецькою "пан, владика"). От Вам і мімікрування: за поминання Кирила львів'яни б їх освистали, а щоб виглядати "мєстними", єпископів поминали так, як і "кляті уніати", себто "Кир такого-то". До того ж слов'янське слово "держава" не означає "країна", але "влада", тож протодиякон замість "покраще пом'янути" наговорив нісенітниць, бо двічі про владу молився, а про країну чи хоча б народ не згадав.

Четверте: у Київській Церкві панують два великих варіанти церковного співу: київський і галицький наспіви. Якось нелогічно виглядає служити на Галичині і співати повністю все наспівом київським. Не кажу нічого проти нього, він справді дуже гарний, однак, все ж, галицьким можна було б хоч тропар чи стихири заспівати...

П'яте: благословення води свічками, що +Філарет чомусь зробив наприкінці (видно, хтось пізно нагадав), у сучасному чині водосвяття РПЦ не згадується взагалі: воно зникло звідти за реформи Нікона у 17 столітті. Натомість у Київській Церкві воно збереглось і досі; його можна бачити, приміром, у сучасному чині великого водосвяття в УГКЦ на початку водосвятної молитви (див., наприклад, тут). +Філарет знову у цьому випадку "мімікрує", чи як?

Отакі-то мої мислі щодо цього "нашумілого" водосвяття... Хоча, честі ради слід сказати, що +Філарет у порівнянні з попередником таки солідніше стоїть, але хтозна, що від нього ще можна очікувати. "Темна конячка", як на мене... Поживемо - побачимо.

Іван Дутка

2013 A.D.