пʼятниця, 17 травня 2013 р.

Символіка ікони (ІІІ)


Ікони Пресвятої Тройці
Троїчний догмат візуально представити неможливо, тому зображення Святої Тройці можуть бути тільки символічні.
Є кілька відомих різновидів троїчних ікон, які варто перелічити:
Символічні зображення
1)                 Тройця Старозавітня (Гостинність Авраама);
2)                 Тройця Новозавітня (Сопрестолля);
3)                 Вітцівство;
4)                 Тройця Смісоіпостасна;
5)                 Етимасія;
6)                 Всевидяче Око;
Промислительні зображення
7)                 Богоявлення Господнє;
8)                 Преображення Господнє;
9)                 П’ятидесятниця.

Таїнство Пресвятої Тройці (Тройцю Осіб у єдиному Божестві) ані людським розумом осягнути не можна, ані засобами мистецтва зобразити неможливо, тому Церква вельми обережно ставиться до прагнень зобразити Незображуваного.
Канони дозволяють нам зобразити лише Сина – Воплочене Слово[1]. Бога Отця взагалі зображати не можемо[2]. Його образом є порожній трон (Етимасія). Святого Духа зображають або у вигляді голуба (Богоявлення), або у вигляді хмари (Преображення), або у вигляді вогненних язиків (П’ятидесятниця).
Нижче розглянемо, певно, один із найкращих варіантів зображення Святої Тройці – ікону Тройця Старозавітна, або Гостинність Авраама.

Тройця Старозавітня (Гостинність Авраама)
Біблійна основа
«Господь з'явився йому (Авраамові) в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки. Підвів він свої очі та глянув - три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі, та й каже: "Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не минай, прохаю, слуги твого. Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом. Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете: на те ж бо й зайшли до вашого слуги." А вони відповіли: "Зроби так, як сказав." Тоді кинувсь Авраам у намет до Сари й каже: "Зготуй хутенько три сита питльованої муки, заміси й нароби паляниць." По тому Авраам побіг до корів, узяв телятко, ніжне й ситне, і дав слузі, а цей скоренько впорав його. Тоді взяв він сиру, молока й телятко, що його напоготовив, та й поставив перед ними. Сам же стояв коло них, під деревом, коли вони їли. І промовили вони до нього: "Де Сара, твоя жінка?" Він відповів: "Ось тут у наметі." (Один) і каже: "Я вернуся за рік о цій порі, й Сара, твоя жінка, буде мати сина." А Сара слухала це при вході до намету, що був іззаду нього. Авраам же й Сара були старі, дожили пізніх літ, і в Сари перестало бувати, що звичайне в жінок. Тож і засміялася Сара, кажучи сама до себе: "Оце б то, зів'янувши, та здобутись на таку втіху? І чоловік мій вже старенький." Але Господь сказав до Авраама: "Чого ж це сміялася Сара, кажучи: "Чи ж справді можу родити, бож я стара!" Хіба для Господа є щось трудне? За рік в отій самій порі повернусь я до тебе, й Сара матиме сина." Сара ж перечила, кажучи: "Я не сміялася" - бо вона злякалась. Та він сказав: "Ні, ти таки сміялась." Встали ці чоловіки звідсіля й повернули на Содом, а Авраам ішов з ними, проводивши їх.» (Бут. 18:1-16).
Розвиток іконографії
Іконографічний сюжет відомий ще у І тис. Це найбільш догматично-відповідний образ Святої Тройці. Особливого поширення ця композиція отримує у післяіконоборчий період.
В іконографії І тис. домінує христологічна типологія у тлумаченні сюжету «Гостинність Авраама» – центральний ангел має хрещатий німб та символіку кольорів одежі, яка вказує на воплочення Предвічного Слова-Логоса. Візантійська іконографія не зображала трьох ангелів без Авраама і Сари. В доіконоборчий період поява ангелів Авраамові представлялася в чисто людський спосіб – три подорожуючі (мозаїки Равенни, Риму). Сама іконографія має подвійний характер: інколи ангели зображаються на одному рівні (так звана ізокефалія – V-VII ст.), а деколи – середній ангел зображений вище за інших (трикутна схема – XII-XVI ст.).
Перші ікони «Гостинність Авраама» з підписом «Пресвята Тройця» з’являються в ХІ ст., а з XIV ст. цей напис стає типовим для молільних ікон.
У XV ст. іконописець Андрій Рубльова написав ікону Тройці, що згодом стала еталоном для подібних зображень. Замовив цю ікону ігумен Троїце-Серієвого монастиря Нікон, позаяк прп. Сергію, засновникові обителі, за його життя теж з’являлась Свята Тройця у вигляді трьох ангелів. Зараз ікона знаходиться у Московській Третьяковській галереї.
Основні елементи ікони:
1. Ангели. За найпоширенішим тлумаченням, іпостасі Пресвятої Тройці зображені на іконі так, як перелічені у Символі віри: зліва – Отець, посередині – Син, справа – Святий Дух. Ангели зображені у рівному достоїнстві: їхні лики та постава схожі, навколо голів зображені німби, вони сидять на тронах навкруг столу, правицею благословляють, а у лівиці тримають жезли – символ влади. Крила у ангелів вказують на їх приналежність до вищого світу, стремління у вись, легкість, рухомість. Голови ангелів звернені одна до одної: вони ведуть мовчазну бесіду (предвічну раду про спасіння світу). У лівого ангела, що означає Отця, підкреслена вітцівська влада: голова майже не нахилена, погляд звернений до двох інших ангелів. Центральний ангел, що означає Сина, похилений головою до лівого: ознака того, що Син покірний волі Отця[3]. Ангел справа, що означає Духа Утішителя, похилений до Отця і Сина, бо від Отця ісходить та в Сині пробуває.
2. Одяг. Кожен із ангелів має дві одежі: нижню – хітон – та верхню – іматій. Ангел зліва зодягнений у синю нижню ризу (образ божественної небесної природи; також образ любові до людини, яку Отець носить у себе в серці) та лілову золочену верхню (божественна недосяжність та царське достоїнство). Одяг середнього ангела – традиційний для зображень Христа: багряний хітон із золотистою стрічкою – символ царського достоїнства, а верхній синій іматій – символ Його небесної природи та, воднораз, людської, в яку Він «зодягнувся». Третій ангел має, як і перший, синій хітон, однак зодягнений у зелену верхню ризу – символ Божої життєдайної сили.
3. Трапеза. Єдиним предметом на столі є одна велика чаша, в якій видніється голова тельця, якого заколов Авраам. Вона є центральним елементом ікони. Символічно чаша означає хресну жертву Спасителя, яку Він має прийняти для спасіння світу[4], та животворящу чашу Євхаристії. Цікаво, що окрім чаші на столі присутня ще одна у просторі: її утворюють фігури лівого і правого ангелів. У центрі такої «чаші» знаходиться середній ангел – символ Сина Божого, Який за волею Отця і діянням Святого Духа воплочується та приноситься в жертву за людство.
4. Оточення. На ранніх іконах Тройці часто зображають ще історичний фон: Авраама і Сару, слугу, що заколює тельця, живописний пейзаж Мамврійської діброви. Згодом майже всі ці елементи зникають, підкреслюючи радше богословський аспект ікони. Однак, зостається зображення природи, яка розуміється вже не в історичній площині, але по-богословському. Отож, позаду лівого ангела видніється дім. Він означає намет Авраама, але символічно вказує на Горній Єрусалим, дім Небесного Отця[5]. Боже піклування про світ святі отці називають ікономією (грецьк. «управління домом»), тому й над головою Отця зображено дім, бо Він є Голова ікономії. За середнім ангелом зображено дерево – це мамврійський дуб, під яким Авраам гостив ангелів. Символічно воно означає дерево життя, яке Бог посадив у раю[6], і дерево хресне, на якому Воплочений Єдинородний Син помер для спасіння світу; святі отці вбачали у райському дереві прообраз Хреста[7]. За правим ангелом зображено гору, яких було багато у тій місцевості. Гори у Святому Письмі часто вказували на місце, де можна зустрітись із Богом[8]. Висота гори вказує на велику недосяжність Божества для смертних людей, яку, однак, сам Бог долає, сходячи у цей світ.
Проблематика ікони
Існують різні варіанти прочитання цієї ікони. Назагал вважається, що дана ікона не є образом Отця, Сина і Святого Духа, а образом триіпостатності Бога, тобто, кожний з ангелів представляє кожну з осіб Тройці (тому й відсутні підписи над головами). Також є різні погляди на співставлення ангелів із Особами Божества: зліва Отець, у центрі – Син, справа – Святий Дух, або ж у центрі – Отець, праворуч Нього – Син, ліворуч – Святий Дух
Ікона виявляє одразу кілька тем:
а)                 сотворення людини (зображено все творіння окрім людини);
б)                 воплочення Слова (через символіку кольорів одягу вказано на дві природи, поєднані у Христі);
в)                 відкуплення Євхаристійною жертвою (стіл-престол, чаша на ньому, форми, чашоподібні контури фігур бокових ангелів);
г)                  обожествлення (передусім особисте; ангели вписані в коло, яке символізує предвічну єдність Осіб та Любов, яка панує у Св. Тройці і якою Бог возлюбив світ[9]);
д)                 рівність і відмінність воднораз (три ангели між собою майже схожі, але мають індивідуальні риси).
Молитва перед іконою Пресвятої Тройці
Прийдіте, люди, триіпостасному Божеству поклонімся, Синові в Отці зі Святим Духом, бо Отець безлітньо родив Сина, співвічного і співпрестольного, і Дух Святий був в Отці, що прославляється з Сином; єдина сила, єдине єство, єдине Божество. Йому поклоняючися, всі говоримо: Святий Боже, що все вчинив через Сина, за співдіянням Святого Духа; Святий Кріпкий, через якого ми Отця пізнали і Дух Святий прийшов на світ; Святий Безсмертний, утішальний Душе, що ісходиш від Отця і в Сині пробуваєш; Тройце свята, слава Тобі.


[1] «Він на землі з’явився і між людьми пожив» (Вар. 3:38).
[2] «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об'явив» (Йо. 1:18).
Св. Григорій ІІ, Папа Римський: «Чому ми не описуємо Отця Господа Ісуса Христа? Тому, що ми не бачили Його, та й неможливо наглядно представити чи живописно зобразити природу Божу. І якщо б ми побачили і пізнали Його, так само як і Сина Його, то постаралися б описати й живописно зобразити і Його».
[3] «…Я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже» (Євр. 10:7).
[4] «Отче Мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша Мене; Однак не як Я бажаю, а лише - як Ти» (Мт. 26, 39).
[5] «В домі Отця мого багато жител» (Йо. 14:2).
[6] «І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла» (Бут 2:9).
[7] Ірмос-задостойник на Воздвиження Чесного Хреста: «Таїнственний рай Ти, Богородице, що невоздільно виростила Христа. Він на землі насадив хресне життєносне древо. Йому, що Його нині возносять, поклоняючись, Тебе величаємо.»
[8] «Господь сказав Мойсеєві: «Вийди до мене на гору і перебувай там; я дам тобі кам'яні таблиці з законом і заповідями, що написав я на науку їм.» Устав Мойсей з Ісусом, своїм слугою, і вийшов на Божу гору. А старійшинам сказав: «Ждіть на нас тут, покіль ми не повернемося до вас; ось Арон і Хур з вами. Кому чого треба, нехай до них звертається.» Вийшов Мойсей на гору, і хмара вкрила гору. Слава Господня зійшла на Синай-гору, і хмара вкривала її шість днів. Сьомого дня кликнув він до Мойсея з-посеред хмари. Поява ж слави Господньої була в очах синів Ізраїля мов пожираюче полум'я на верху гори. Ввійшов Мойсей у хмару і вийшов на гору. І перебув Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей.» (Вих. 24:12-18); «Хто на гору Господню зійде і хто буде стояти на його святому місці? Той, чиї безвинні руки й чисте серце; хто не пильнує розумом своїм пустого не присягає криво.» (Пс. 23:3-4); «Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога? Допомога моя від Господа, що створив небо й землю.» (Пс. 120:1-2).
[9] «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто увірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Йо. 3:16).

Немає коментарів:

Дописати коментар