Патріярші відзначення для духовенства

ПАТРІЯРШІ ВІДЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ДУХОВЕНСТВА

Написав Сліпий Йосиф, Патріярх і Кардинал УГКЦ

Блаженніший Патріярх, бажаючи упорядкувати уділювання відзначень для духовенства в дусі традицій нашої Церкви та звичаїв інших Східних Церков, оцим видає, цей Правильник.

За загальним правом східних католицьких і інших Церков, місцевому єпископові належиться право надавати сан протоієрея. За законним історичним звичаєм Української Католицької Церкви, всі інші гідності належить виключно просити від голови Української Католицької Церкви.

Характер помісности Української Католицької Церкви вимагає, щоб всі нижче описані чи інші відзначення для духовенства виєднували єпископи від глави нашої Церкви.

I. Сан чи гідність архимандрита

Цей сан надає Патріярх або первоієрарх, чи інший, що законно є на його місці, заслуженому презвітерові нежонатому чи повдовілому, на внесок його єпископа або з власного почину, заслухавши попередньо єпископа.

Гідність архимандрита дає Патріярх або ним уповажнений єпископ в часі Божественної Літургії хиротезією за обрядом Архієратикона.

Архимандритові належить право, на підставі грамоти на «митрофорного і патеріссофорного архимандрита», уживати: митру без хреста, нагрудний хрест, жезл, набедреник, ручний хрест. Він може також в часі богослужб уживати камилавку, накриту чорним клобуком, або темно-фіолетову камилавку чи такий же колпак та мантію з крижалами але без «струй».

За надзвичайні заслуги Патріярх може додатково дозволити архимандритові: 1) носити митру з хрестом, 2) благословити нарід трикирієм і дикирієм у відсутності єпископа, 3) уділити свячення чтеця і піддиякона зі згодою його єпископа або монашого настоятеля.

II. Митрофорний протопрезвітер

Священик, який одержав грамоту на «митрофорного і патеріссофорного протопрезвітера» є нежонатий або повдовілий презвітер, якого Патріярх чи відпоручений ним єпископ поставив у цей сан хиротезією згідно з обрядом, який находиться в Архієратиконі.

Мнтрофорний протопрезвітер має право уживати: митру без хреста, жезл, нагрудний хрест, набедреник, камилавку з чорним клобуком чи такий же колпак.

III. Митрофорний протоієрей

Священик, який одержав грамоту на «митрофорного протоієрея», є нежонатий, повдовілий чи одружений священик, якого Патріярх чи ним відпоручений єпископ поставив у цей чин за відповідним обрядом у Архієратиконі.

Митрофорний протоієрей має право уживати митру без хреста, нагрудний хрест, ручний хрест, набедреник.

IV. Крилошанин

Священик, якого найменовано крилошанином, не стає тим самим членом архиепархіяльного чи епархіяльного крилоса або капітули, хіба це окремо сказане, але, за звичаєм Галицького митрополичого престолу, вчислюється у постійну раду Патріярха.

Крилошанинові належить право носити нагрудний хрест, прикрашений каменем, набедреник, та в часі богослужб він може наложити темно-фіолетову камилавку чи колпак тоді, коли єпископи носять митру, а якщо він нежонатий або повдовілий священик, то може носити також камилавку з чорним клобуком.

V. Протоієрей

Презвітер, якого поставлено в цей чин Патріярхом чи ним уповноважненим єпископом, має право носити звичайний золотий нагрудний хрест, набедреник, та може накрити голову в часі богослужб як це сказано у випадку крилошанина.

VI. Архидиякони і протодиякони

Постійного диякона може Патріярх або його єпископ відзначити чином архидиякона, якщо він нежонатий або повдовілий, чи чином протодиякона, якщо він одружений.

Архидиякон і протодиякон можуть носити пояс та в часі богослужб накрити голову чорною камилавкою або колпаком.

Члени світського і монашого духовенства, яких Патріярх наділив одною з вищезгаданих гідностей, зобов’язані точно додержуватися приписів цього Правильника щодо титулу і відзнак даної їм гідности.

Дано в Римі, при соборі Св. Софії 14 жовтня 1979 року.

† Йосиф Патріярх і Кардинал

Благовісник Верховного Архиєпископа Византійсько-Українського (Греко-Руського) Обряду. Рік. XІІI-XV. Кн. 1-4. – Кастельгандольфо біля Риму, 1977-79. – С. 95-97.

 Джерело: блог о. Михайла Димида "Намагання сіяти"