Ікона Богородиці "Знамення"

Ікона Знамення належить до найдавнішого іконографічного типу Богородичних ікон – Оранти (грецьк. «молільниці»), котра підносить руки до молитви. Такий жест початково не був християнським, але став таким ще на зорі юної Церкви. Зображення людей, що моляться з піднесеними руками, можна знайти у римських катакомбах та на священних посудинах. Часто можна зустріти постать жінки, котра підносить руки до молитви, а збоку є надпис «Марія», себто Богородиця. Пресвята Діва представлена як символ Церкви, що молиться. Вже блаженний Августин Іппонійський вбачав у Богоматері Церкву. Зображення Богородиці Оранти можемо зустріти і як окрему ікону, і як частину композиції інших ікон, приміром Вознесіння чи Зіслання Святого Духа. Однією з найвідоміших зображень Оранти у Київській Церкві є мозаїчний образ Богоматері «Нерушима стіна» зі Святої Софії Київської (X ст.).

Ікона Знамення є особливим типом Богородиці Оранти, зображеної з Господом Ісусом Христом на грудях. Найдавніше подібне зображення можна зустріти в римських катакомбах Cimitero Maggiore (IV ст.). Назва ікони вказує на пророцтво святого Ісаї: «Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось діва зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл» (Іс. 7:14). Цими словами прообразується таїнство Боговтілення, народження Спасителя від Діви, Сина Божого від земної жінки, об’явлення Бога у світі (пор. Мт. 1:23). Саме тому ікону Знамення звичайно розміщують в іконостасах посередині пророчого ряду, вказуючи цим на те, що головною темою всіх старозавітніх пророцтв було Боже воплочення, себто Його прихід на землю для спасіння Свого люду.

Господь Ісус Христос на іконі Знамення постає в образі Спаса Еммануїла. Його зображають або безпосередньо на грудях Богоматері, або в сфері-мандорлі, котра означає сяйво Його божественної слави. Христос зображений у вигляді дитини, оскільки Він народився як людина від Пречистої Марії, але Він не є звичайною людською дитиною, бо одночасно зостається також Предвічним Богом. Він непідвладний часові, тому Його можна зобразити і як Ветхого Деньми, і як Еммануїла – Вічного Младенця. Одяг Спаса Еммануїла, що буває червоним і синім, а часто й білим і золотистим, підкреслює Його божественну й людську природи, поєднані в одній особі. Руки Ісуса Христа розведені у благословенні. Інколи у лівиці Господь тримає сувій чи книгу – символ Євангелія, яке Він звістив людям.

Богородиця Марія зображена у повний зріст чи лише по пояс. Вона предстоїть в постаті Оранти, з піднятими до неба руками – Богомати молиться до свого Сина за всіх людей. У надрах її лона Духом Святим зароджується Богочоловік. Одяг Богоматері – хітон і мафорій – традиційно червоний і синій. Ці кольори символізують поєднання в ній дівицтва й материнства, а також її земну природу та небесну велич. Ризи Богородиці заливає золоте сяйво (асист), що є виявом потоків благодаті Святого Духа, який зійшов на Пресвяту Діву в момент Благовіщення. Навколо Марії інколи також зображують мандорлу, що знову-таки вказує на її божественну славу, котру вона здобула через Богоматеринство.

Часто з обох боків Богоматері зображуються ангели: архангели або херувими і серафими. Присутність у композиції ангельських сил вказує на те, що Богородиця, своєю смиренністю згодна стати Матір’ю Божою, піднімає людство на щабель вище ангелів і архангелів, тому що й Бог, за словами святих отців, не прийняв ангельський образ, але втілився в людську плоть. Також зображення ангелів підкреслюють те, що завдяки народженню Бога Марія стала царицею ангелів, чеснішою від херувимів і незрівнянно славнішою від серафимів.