- Богоявленська вода у церковному уставі зоветься великою святинею - грецькою "то макрон аґіясма". Вона зберігається у храмі та у домах вірних протягом цілого року.
- Вода під час великого водосвяття освячується через молитву призивання Святого Духа - епіклезу, - подібно до освячення Святих Дарів. Занурення хреста наприкінці чину було додане згодом, символічно презентуючи євангельську подію хрещення Господа Ісуса в Йордані.
- У давнину богоявленською водою причащали тих, що перебували під епітимією, тобто покутували за гріхи, а тому й не могли приймати Євхаристію.
- Одне з найдавніших свідчень про звичай черпання води в ніч на Богоявлення зоставив св. Йоан Золотоустий. Він також свідчить, що вода зостається свіжою протягом довгих літ.
- Йорданська вода не псується завдяки благодаті Святого Духа, а не через дію іонів срібла з латунного чи дерев'яного хреста, який священик на короткий час занурює у величезну водойму.
- Петро Могила у своєму Требнику описує кілька випадків, коли богоявленська вода протягом кількох років зберігання перетворювалась на вино.
- Водосвяття у навечір'я свята має відбуватися у храмі (за уставом - у хрестильниці, де хрестили оглашенних). Натомість у сам день свята для водосвяття слід виходити на річку чи джерело.
- Немає ніякої різниці між водою, освяченою в навечір'я свята, і тією, яку освятили в сам день Богоявлення, оскільки звершується однаковий чин освячення води.
- Окроплювати святою водою можна всі місця у домі й на господарстві, навіть туалет чи хлів.
Немає коментарів:
Дописати коментар