Відколи і за яких обставин почали святкувати свято Собору дванадцяти
апостолів?
Окремі
дослідники вважають сучасне свято Собору святих дванадцяти апостолів відгомоном старовинного свята
цих дванадцяти найближчих Христових учнів, котре могло існувати на
християнському Сході. Відомо, що у IV столітті візантійський імператор
Константин Великий зводить у столичному Константинополі храм на честь
дванадцяти апостолів і вміщує в ньому мощі деяких із них. Можливо, саме з того
часу слід шукати початки свята дванадцятиапостольського Собору. Типікон (устав)
Великої церкви святої Софії Царгородської з Х століття вже містить святкове
патріарше богослужіння на честь Собору дванадцяти апостолів.
Що нам відомо про кожного із дванадцяти апостолів?
У Новому
Завіті знаходимо розповіді про вибір Господом Ісусом Христом дванадцяти
найближчих учнів (Мт. 10:1-4, Мр.
3:13-19, Лк. 6:12-16), з котрими Він проводив найбільше часу, повчаючи їх,
наставляючи у вірі і обдаровуючи благодатними дарами. Разом із цими
дванадцятьма Син Божий молився, споживав трапезу, перед їхніми очима творив
чудеса. Дванадцятеро апостолів розділили з Христом Його останні дні перед
розп’яттям, і хоч майже всі вони повтікали від Нього у годину страстей, але
саме перед ними Ісус вперше з’явився по воскресінні. Дванадцять апостолів по
зісланні Святого Духа утворюють першу громаду Христової Церкви, поширюючи
згодом її по цілому світові через проповідь Євангелія.
Церковна
традиція зберегла розповіді про подальшу долю святих дванадцяти апостолів.
Спробуємо коротко подати інформацію про кожного з них:
1)
Петро
(арамейською «Кифа») був родом з
міста Витсаїда, що у Галилеї. Був одруженим. Заробляв на життя рибальством.
Спочатку його ймення було Симон, а Петром (з
грецької «камінь, скеля») його назвав Христос за твердість віри. Перед
страстями Петро тричі відрікся від Ісуса, але по воскресінні Господь приймає
його знову через трикратне запевнення любові. Залишив по собі два соборні
послання. Після зішестя Святого Духа апостол проповідує в Палестині, Азії, Європі,
доходить аж до Риму, де його близько 67 року розпинають на хресті.
2)
Андрій,
рідний брат Петра. Раніше він був учнем Йоана Хрестителя, а коли дізнався про
Христа, то першим пішов за Ним. Проповідував у Середземномор’ї та Малій Азії.
За легендою, поставив хрест на Київських горах. Помер розп’ятий на хресті коло
62 року в місті Патри.
3)
Яків
Старший, син Заведея. Рибалив на Галилейському озері з батьком та братом Йоаном,
звідки й був покликаний Христом. Був свідком преображення Господнього і Його
агонії в Гетсиманському саду. Проповідував у Палестині і, за переданням, в
Іспанії. Біля 44 року його зарубано мечем у Єрусалимі.
4)
Йоан
Богослов, рідний брат Якова. Їх обох Господь назвав за їхній характер «сини
грому». Спершу належав до учнів Йоана Предтечі. Був дівственником і улюбленим
учнем Ісусовим. Після розп’яття Христового опікувався Пресвятою Богородицею.
Проповідував у Малій Азії, зокрема в Ефесі. Його перу належить одне із
Євангелій, два соборні послання та книга Одкровення. Єдиний з дванадцяти помер
своєю смертю у віці біля 100 років на острові Патмос.
5)
Филип
походив з Витсаїди, земляк Петра й Андрія. Коли Господь його покликав, то він
також привів Натанаїла, якому розповів про Ісуса. Проповідував зокрема у Сирії
та Фригії. Розп’ятий близько 87 року у Фригії.
6)
Вартоломей
або Натанаїл був покликаний до Христа Филипом. Отримав похвалу від Ісуса як
доброчесний і ревний нащадок віри Ізраїля та запевнення, що побачить відкриті
небеса над Сином Чоловічим. Спершу проповідував з Филипом, а потім був у Індії
та Великій Вірменії, де його розіп’яли та відрубали йому голову.
7)
Тома
також звався Близнюком. Спершу не повірив запевненню інших апостолів про воскресіння
Христове, натомість згодом, побачивши Ісусові хресні рани, визнав Його Господом
і Богом. Проповідував зокрема в Індії, де його було вбито п’ятьма списами.
8)
Матей
або Левій, син Алфея, брат Якова. Працював на митниці доти, доки Христос не
покликав його до апостольства. Залишив по собі Євангеліє. Проповідував у
Африці, де був спалений живцем біля 60 року.
9)
Яків
Молодший, син Алфея, рідний брат Матея. Проповідував у Палестині та інших
землях. Помер розіп’ятим на хресті у Єгипті.
10)
Юда
Яковів, також Левей або Тадей. Був родичем Ісусовим, за переданням – сином св.
Йосифа Обручника від першого шлюбу. Рідний брат Якова, одного з 70 апостолів,
першого єпископа Єрусалиму. Проповідував по Юдеї та Галилеї, Аравії, Сирії та
інших країнах. Залишив по собі одне соборне послання. Помер у Вірменії коло 86
року, розп’ятий на хресті і прострілений стрілами.
11)
Симон
Кананіт чи Зилот. Ймовірно належав колись до радикальних юдейських
націоналістів, які збройно боролись із Римом. Проповідував у Юдеї, Єгипті та
Лівії. Помер розп’ятий в Абхазії.
12)
Матій.
Спершу належав до 70 апостолів, а згодом був обраний жеребом до числа дванадцятьох
замість Юди Іскаріота, котрий зрадив Христа, а потім і повісився. Проповідував
у Середземномор’ї, за іншими даними – к Ефіопії. Помер каменований близько 63
року в Юдеї.
13)
Савло,
також Павло. Він хоч і не належить до дванадцятьох, але шанується разом із
ними. Походив із Тарсу, був навчений закону Мойсеєвого і спершу люто ненавидів
християн. По дорозі до Дамаску Христос йому явився і навернув, зробивши переслідувача
чи не найревнішим апостолом. Відбув три великі апостольські подорожі,
проповідуючи по багатьох містах Середземноморської Європи та Азії і багатьох
навертаючи до Господа. Залишив по собі 14 послань. Йому відтято голову мечем
близько 67 року в Римі.
Чому свято Собору дванадцяти апостолів встановлено саме після свята
апостолів Петра і Павла?
Святкування
Собору дванадцяти апостолів не випадково відбувається одразу після свята первоверховних
апостолів. Справа у тому, що літургійний календар Церков візантійської традиції
має одну цікаву особливість: наступного дня після великих свят вшановуються
особи, котрі якимсь чином були причетними до святкової події. Так, на другий
день після Різдва Христового святкуємо Собор Пресвятої Богородиці, після
Богоявлення – Собор Йоана Предтечі, після Благовіщення – Собор архангела
Гавриїла тощо. Такі дні пам’яті не випадково мають назву Соборів – для
вшанування цих святих вірний люд з радістю збирався (церковнослов’янською «збиратися» – «собиратися») до храмів на
богослужіння. Винятком, як бачимо, не стало також і свято верховних апостолів
Петра і Павла.
Чи для кожного апостола передбачений окремий день для вшанування?
Поза
святом Собору дванадцяти апостолів кожен з учнів Господніх має свій окремий
святковий день у літургійному календарі: Петро – 12 липня і 29 січня, Павло –
12 липня, Андрій – 13 грудня, Яків Заведеїв – 13 травня, Йоан Богослов – 9
жовтня, Филип – 27 листопада, Вартоломей – 24 червня, Тома – 19 жовтня, Матей –
29 листопада, Яків Алфеїв – 22 жовтня, Юда – 2 липня, Симон – 23 травня, Матій
– 22 серпня. Ці свята поставали переважно на згадку про день смерті апостола чи
про перенесення його мощей, або ж на пам’ять про освячення храмів на його
честь. Також варто додати, що існує свято Собору інших семидесяти апостолів –
17 січня.
Немає коментарів:
Дописати коментар