Молитви за визволення від загрози землетрусу

Молитва перша за визволення від страшної загрози землетрусу

Боже великий, і страшний, і дивний, величний та істинний! Ти твориш все і перемінюєш, споглядаєш на землю і чиниш, що вона трясеться, доторкаєшся гір, і вони димують. Ти потрясаєш піднебесся від підвалин, і стовпи його не хитаються. Ти основи землі воздвигаєш і утверджуєш їх Своїм повелінням. Тебе все боїться і тремтить від лиця сили Твоєї, бо могутнім єсть гнів погрози Твоєї на нас, грішних, але й незлічимою і недослідимою є милість обітниці Твоєї. Ти сам пом’яни щедроти Твої, Господи, і милості Твої подай нам, вони бо одвіку. Утверди творіння, укріпи землю, припини коливання її, зміцни захитану вселенну, і не погуби нас із беззаконнями нашими, ані не засуди нас із гріхами нашими до безодень землі. Бо Ти єси Бог наш, Бог, щоб милувати і спасати, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва друга, святішого Кир Філотея, Патріярха Царгородського, за визволення від загрози землетрусу

Царю святий, чоловіколюбче Боже, Царю довготерпеливий, Господи, всякого чуттєвого та розумного творіння Створителю, що все носиш глаголом невимовної сили Твоєї і єдиний маєш власть над життям і смертю. Ти справедливо караєш і чоловіколюбно ще більше милуєш. Ти за всемудрим Своїм промислом дочасним нашим життям кермуєш і всіляко роки спасення нашого влаштовуєш. Знаємо, що через многоту зла наших гріхів коливаєш землю і трясеш її, і страх та жах зійшли на нас перед лицем гніву Твого, Довготерпеливий. Серце наше занепокоїлось, коли вона розкололась, і боязнь смертна напала на нас, коли вона загойдалась, щоб вона, було, не вхопила, наче лев, душі наші – і ніхто не ізбавить; щоб вона не поглинула нас – і тління вкриє нас, та й ніхто не визволить, ані врятує. Ради сього благаємо Тебе і молимось Тобі, єдиному незлобивому Богові: не пом’яни наших беззаконь передших і теперішніх, ні не відміряй тягареві гріхів наших належну відплату. Коли бо увійдеш у суд із отсим родом нашим, то ніхто не виправдається перед Тобою, але цілковито згине із землі пам’ять про всіх нас. Пом’яни, Довготерпеливий, одвіку сущі щедроти Твої і милості Твої та з отцями нашими істинний завіт Твій, і хай не поглине нас глибина земна, ані не пожеруть нас уста її, але ущедри нас, сокрушених, і помилуй, смиренних, і посіти одержимих многим страхом і боязню від жахливої загрози землетрусу й замішання. Якщо ж поміж нами деінде знайдуться такі, що бояться Імени Твого та бережуть повеління Твої – якась мала вибрана частка, сім’я благословенне, скарб сокровенний, який Ти єдин відаєш і оберігаєш, – їх, як Благий, вислухай за нас, недостойних, заради дару милості Твоєї. Прийми їхні моління, що приносять Тобі, Чоловіколюбче Владико, за повинних людей, як прийняв мольби Авраама за содомлян, як прийняв мольби Даниїла і Єремії, Божественних Твоїх пророків, котрі ублагали Твою благість за Ізраїль у полоні, щоб із роду в рід славилась недослідима глибина Твого чоловіколюбія. І хай ми теж принесемо Тобі вдячний дар нашого навернення і покаяння, могутньою Твоєю рукою укріплювані, за молитвами і благанням Пречистої Твоєї Матері і всіх Святих, що одвіку вгодили Тобі. Амінь.

Молитва третя за визволення від загрози землетрусу

Владико Господи Ісусе Христе, Боже наш, невичерпне Джерело щедрот, недослідима Глибино чоловіколюбія, неосяжна Безодне щедрот і благості! Ти завдаєш поколінням людського племені грядущі рани і покарання задля безмірного Твого чоловіколюбія з пожитком, щоб наше нестримне і скороминуще прагнення гріха утримати Божественним страхом Твоїм, наче якоюсь віжкою, хай воно безладно не затьмарює Божественний образ, ані душевному благородству зло спричинює. Спини, молимось, страшне коливання і незвичне зрушення землі, яку нині спонукав справедливо супроти нас дрижати, на спомин нашого протиприродного прагнення до всякого гріха і Твого за се праведного на нас покарання. Бо якби ми Твої повеління були зберегли і дотримувались властивих меж, то земля, корячись Твоєму всемогутньому повелінню, не тряслась би нині, покинувши властиву їй непорушність, і неприродно не намагалась поглинути нас. Справедливо се, о праведний Господи, бо не сповняємо повелінь Царства Твого і, занехаюючи їх, не боїмось праведного Твого супроти нас гніву, Владико, але лукаве вчиняємо перед Твоїми очима, ненавидячи одне одного, заздрячи одне одному, гніваючись одне на одного. Ми занехаяли любов, відцурались братолюбія, відкинули милостиню і полюбили сріблолюбство, обцілували користолюбство і щедрість зненавиділи, черевоугодство та ласунство покохали, піст і здержливість не забажали – словом, кожну заповідь Твою відкинули, Господи, і всілякі гріхи чинимо, через які гнів Божий спадає на синів бунтівливих і непокірних, як каже Писання. Ось які сувої нашої злоби! Ось яке співіснування лукавих і нечистих наших діл одне супроти одного! Ось які ненависть і гординя, які утаєно і відкрито явлені, котрі є злобними та смертоносними здобутками беззаконь наших, що накликають ще інші покарання: коливання і стрясання землі, пагуба і голод, нашестя супостатів, а по всьому ще й невимовна й безконечна мука. Але не відкинь нас до кінця Імени ради Твого святого, і хай не пожере нас живих земля через наші гріхи, щоб не були позбавлені ми, окаянні, часу на покаяння і навернення. Бо хоча ми й численно обіцяли покаяння, та багаторазово Тобі, Богові нашому, збрехали, тож Ти присудив нас зрубати, як неплідну смоківницю, повелівши землі цілковито покрити всіх нас. Але ще й нині довго потерпи, о чоловіколюбний Упоряднику землі, що не бажаєш смерті грішника, але щоб той навернувся і жив! Ти звелів сімдесят раз по сім прощати прогрішення братам, тож не погуби отсе мале стадо Твоє, сокрушене страхом й упокорене плачем, застрашене коливанням землі та цілком збентежене. Одначе пом’яни, Довготерпеливий, щедроти Твої і милості Твої, пом’яни, що помисел людини ревно до зла припадає від юності її, і ніхто не єсть чистим від скверни перед Тобою, щоб ми й нині, невимовну Твою благість прийнявши, благодарили за всі преславні і величні діла Твої, які сотворив єси і твориш з нами, недостойними, і за недослідиме море Твого чоловіколюбія. Благодаттю Безначального Твого Отця, і Животворящого Твого Духа, за молитвами і моліннями Пречистої Твоєї Матері і всіх Святих Твоїх. Амінь.

За требником митрополита Київського Петра Могили 1646 року