Нещодавно стало відомо, що двоє православних священиків організували онлайн Літургію у такий спосіб, що людей закликали ставити перед монітором кусок хліба і горня з вином і водою, а потім приймати їх нібито як Причастя. Такі дії викликали широку дискусію, а один із цих священиків був заборонений у служінні своїм єпископом. Існують свідчення, що подібне робили деякі вірні підпільної УГКЦ під час радіотрансляції Літургії з Ватикану.
Чому таке дистанційне освячення Святих Дарів є неможливим? Оминаючи канонічні чи догматичні питання, пропоную звернутися до самого літургійного чину. Отож:
1) Дари готують лише священнослужителі - єпископ, священик, у давнину - теж і диякон. Мирянин не може їх приготувати для освячення, бо його царське священство має інший характер, формат і покликання, ніж службове священство.
2) Дари для освячення приносяться на престол, а не на якесь інше місце. Тобто освячується не увесь хліб, приявний у храмі, але лише той, що належно приготований для освячення і принесений для цього на святу трапезу. Тому у молитвах анафори йдеться саме про "предлежачі" Дари - ті, що лежать на престолі перед усією церковною спільнотою.
3) Євхаристію вірним подають священнослужителі. Хоча у давнину існував звичай домашнього самопричастя - вірні брали Святі Дари додому і причащались ними при потребі, але - все ж таки - Дари для цього вони отримували саме від служителів Церкви. Колись диякони (і диякониси) розносили Причастя неприсутнім, сьогодні ж існує чин причастя хворих удома, котрий звершує священик.
Дехто апелює до можливості освячення Святих Дарів на відстані по аналогії з цьогорічним благословенням пасхальних страв. Але великодня пожива - це всього лише звичайна їжа, котра не стає святинею після молитви. Її благословення - то своєрідний дозвіл Церкви на споживання скоромної їжі по завершенні тривалого посту. Натомість Євхаристійні Дари - це зовсім інший вид їжі, небесний Хліб, освячений Святим Духом у Тіло і Кров Господні за Його ж заповіддю. Паска після благословення зостається паскою, натомість освячений Хліб у Причасті стає істинною Пасхою - Ісусом Христом.
