Створення світу, спорудження скинії і чин освячення храму

Сучасними біблістами встановлено взаємозв’язок між текстами першого розділу книги Буття, описом спорудження скинії (Вихід гл. 25-31, гл. 40), а також символами храмового богослужіння в 24-й і 50-й главах книги Ісуса, сина Сираха[1].

Відповідність послідовності будівництва скинії семи дням створення світу очевидна. У книзі Буття кожне із семи велінь Творця починається словами: «І сказав Бог» (Бут. 1:3.6.9.14.20.24.26). У 25-31 главах книги Вихід кожна із семи промов Бога, присвячених спорудженню скинії, починається словами: «І сказав Господь Мойсеєві» (Вих. 25:1; 30:11.17.22.34; 31:1.12). У 40-й главі Виходу сім етапів спорудження скинії розділені словами: «Як велів Господь Мойсеєві» (Вих. 40:19.21.23.25.27.29.32).

Пропонована замітка є спробою відзначити деякі паралелі між вищевказаними біблійними текстами і чинопослідуваннями освячення храму. Я також прагнув вкотре підкреслити ту істину, що богослужіння є найкращим вступом до Святого Письма.

Огляд історії чинів заручин і вінчання у Візантійській традиції

Найбільш ранні свідчення про християнський шлюб присутні вже у Новому Завіті. Особливу увагу на питання, що є пов’язані зі шлюбом, звертає св. Павло. Він підкреслює Божественне походження подружжя – причому, що особливо важливо, не тільки між християнами, але й між поганами (1 Кор. 7:10-17). Таке розуміння безпосередньо ґрунтується на вчинках і словах самого Господа Ісуса Христа, який Своєю присутністю на весіллі в Кані Галилейській (Йо. 2:1-11) і Своїми словами про те, що одружені – «не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає» (Мт. 19:6), – безпосередньо вказав на те, що всі подружжя, укладені згідно загальноприйнятого звичаю і не суперечать прямо Божественному праву, мають Боже благословення, і що Він визнає ці подружжя законними, – адже ані ті, що одружувалися в Кані, ані фарисеї, до яких були звернені слова Спасителя, не були християнами і єдналися у подружжя за звичаєм Давнього Ізраїлю. Однак, хоча про шлюб, як такий у Новому Завіті, говорилося чимало, ніяких згадок про будь-яку особливу християнську шлюбну церемонію у книгах Нового Завіту немає, і це можна пояснити, як звичайним замовчуванням, так і тим, що така церемонія просто ще не встигнула на той час виникнути.