"Не молімось як фарисей, браття!"
Цими словами починається Постова Тріодь. Перед нами відкривається довгий шлях до Пасхи Господньої та прийняття Святого Духа у П'ятдесятниці. Ми братимемо участь у тривалих та урочистих, скорботних і радісних богослужбах, прихилятимемо коліна і творитимемо поклони, обмежуватимемо себе в їжі та плотських веселощах, радітимемо і розкошуватимемо великоднім торжеством... Як важливо протягом усього цього поприща пам'ятати те, з чого ми сьогодні починаємо.
"Не молімось як фарисей, браття!"
Для чого нам простувати далі цим шляхом, коли ми не хочемо осягнути сокрушення сердечного? Важко і прикро визнати нам, що ми нічим не кращі від інших. Жодне наше діяння не чинить нас в очах Божих вартіснішими за тих, про кого ми найгіршої думки. Яка нам буде користь від отих молитов, поклонів, тропарів, пасок із вербами, коли величатимемось цим перед Богом, воднораз зневажаючи наших ближніх?
"Не молімось як фарисей, браття!"
Ми любимо похвалитись Богові тим, що нам видається величним, забуваючи, що в Його очах воно буває огидним. Ми легко осуджуємо, часто критикуємо, радо кепкуємо, незворушно відвертаємо погляд - робимо все, щоб поставити себе понад іншими, нагодувати своє самолюбство і віддатися ілюзії праведності.
"Не молімось як фарисей, браття!"
Не спогляне на нас Бог, не забринить на Небесах наша молитва, не заскарблять ангели-хоронителі наші добрі діла у гаманах нестаріючих, коли будемо спасати лише самі себе, тішитись тільки самі собою, прислухатись лиш до самих себе. Як легко забуваємо, що Тіло складається з багатьох членів, котрі одне одному просто необхідні. Чому нам здається, що можемо обійтись одне без одного?
"Не молімось як фарисей, браття!"
Вступаємо в той час, коли мусимо пізнати правду про себе. Чи зможемо? Чи готові? Чи хочемо? Все залежить від нас. Сьогодні відкриваємо браму на дорогу, котра веде не так до Бога, як до нас самих. За нами вибір - або йти, або тупцювати на місці. Якщо зважимось і рушимо, то знайдемо себе такими, якими нас хоче бачити Господь. Він радо йтиме з нами цим шляхом, коли щиро Його покличемо собі за співподорожнього. Він перемінюватиме нас, щоб зруйнувати нашу внутрішню стіну, якою ми себе відмурували від інших. Він Благий і Довготерпеливий, Праведний і Пречистий, тож і нас може вчинити такими, якщо ми щиро навернемось до Нього.
"Не молімось як фарисей, браття", але радше закличмо з глибини серця митаревим голосом:
Боже, милостивий будь мені, грішному!
Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене!
Без числа нагрішив я, Господи, прости мені!
Немає коментарів:
Дописати коментар