"Радуйся, паровозе, вперед летящий"

Мій коментар на "РвУ" до статті "Все стабільно?"

* * *

"Великому богові Екуменізму віддаймо наші душі й тіла!"

Як я розумію, такі слова запросто могли б стати девізом особостого герба пана доктора Миколи Крокоша - принаймні іншого висновку з цієї статті (та й з попередніх його дописів) я зробити не можу. Нмсд зауваги попередніх коментаторів були досить слушні. Хочу сказати кілька слів і від себе.



1. Визнання дійсності Хрещення в Київському Патріархаті главою УГКЦ.

Якщо п. Микола хоче з цього шити УГКЦ "політику" - то марна річ. Тут про "політику" йдеться якраз в контексті РПЦ і УПЦ (МП). Відкрийте будь-який дофіларетівський посібник православних московської традиції - і зможете там прочитати про "едино крещение" і недопустимість перехрещувати чинно охрещених. Зумисне не говорю про практику ранньої Церкви, бо Москва є Третім Римом, який сам собі джерело віри. Можу нагадати лише один факт: шанованого всіма православними Церквами (в тому числі РПЦ і УПЦ МП) рівноапостольного князя Константина Великого хрестив аріанин. До слова, сам я не є вірянином УПЦ КП, тому Філарета обстоювати мені немає ніякого інтересу, однак щиро сумніваюсь, що його вчення ще гірше за аріанство, коли хрещення в його Церкві не визнають, а хрещення Константина - ще й як

2. Заява Блаженнішого Святослава, про пріоритетність для УГКЦ євангелізації на Сході.

У вирі всіх тих криків про мімікрію та прозелітизм я зауважив одну цікаву мислю якоїсь людини зі здоровим глуздом: у нас давно немає кріпацтва, тому говорити про "православне населення Сходу" якось смішно... На Сході немає масового православного населення - там взагалі християн, які розуміють, що таке християнство, мало. Христос прийшов спасти те, що загинуло (Мт. 18:11). Що ж, хай і далі люди гинуть - не чіпаймо, бо то "канонічна територія" (себто те ж кріпацтво ).

3. Посилене плекання культу св. Йосафата в УГКЦ.

Тут я взагалі не розумію - а коли УГКЦ "послабила" культ священномученика, щоб тепер його "посилити"? Ми ніколи не відмовимось від Йосафата - від нього, принаймні, не "пахне" так, як від Марка Ефеського. А щодо "цілування каблука" - то взагалі... немає слів. Автор у якому столітті живе?

4. Ініціатива УГКЦ щодо перенесення «мощів» митрополита Ісидора з Риму до Києва.

У Київському Володимирському соборі лежать мощі священномученика Макарія - митрополита, який жодного разу в Києві не був. До речі, не він єдиний - Київ не завжди був столицею, часто просто титулярним периферійним містом, куди митрополитові не було й особливої потреби заїжджати. Хіба на підставі такого факту слід багатьох Київських митрополитів позбавити права бути похованими у Києві? Чому відмовляти право мощам Ісидора бути похованими у місті, де він був митрополитов, хоч навіть і не до смерті? Чи немає на християнському Сході прикладів, коли патріархи-митрополити-архиєпископи правили не до смерті, але вони й зостаються главами тієї чи іншої Церкви? Як мені здається, проблема автора статті полягає в тому, що він моделі пізнішої еклезіології накладає на давніші епохи. Цікаво, як він прокоментував би рукоположення Папою Римським св. Методія-просвітителя?

5. Твердження Блаженнішого Святослава, що УГКЦ є єдиною Церквою в Україні, що нібито зберегла київську традицію святкування Хрещення Русі в серпні, тоді як усі інші Церкви, які святкували цю подію раніше в липні, насправді тільки перейняли московсько-імперську традицію.

Я гадав, що то навіть дитині зрозуміло, що у святкуванні Хрещення Русі в день св. Володимира "ростуть ноги з Москви". Але ж ні! Дехто цього не бачить, а радше бачити не хоче. Хоча дослідити давність святкування Хрещення в день 1/14 серпня, як мені здається, майже неможливо, однак ця традиція безперечно давніша і 100-відсотково більше "київська", аніж згадана Володимирсько-липнева.

Замість P. S.

Проблема Київського християнства зовсім не УГКЦ, як це намагається довести п. д-р Крокош. Проблема в тому, що дехто не хоче вибиратись зі своєї бочки і подивитись на світ власними очима.

Замість P. P. S.

Вибачайте, що моментами трохи гостро - пана Миколу шаную, але вважаю, що то він і є тою машиною, яка гонить по зустрічній.