Самогласний утрені п’ятниці Сиропусного тижня: переклад з коментарем

Грецький текст[1]

Πρὸ τοῦ σωτηρίου Σταυροῦ, τῆς ἁμαρτίας βασιλευούσης, τῆς ἀσεβείας ἐπικρατούσης, τῶν ἀνθρώπων ἐμακαρίζετο, τρυφὴ σωματικὴ καὶ σαρκικῶν ὀρέξεων, ὀλίγοι κατεφρόνουν, ἀφ' οὗ δέ, τὸ τοῦ Σταυροῦ μυστήριον πέπρακται, καὶ δαιμόνων ἐσβέσθη τυραννὶς τῇ θεογνωσίᾳ, ἡ τῶν οὐρανῶν ἐπὶ γῆς ἀρετὴ πολιτεύεται· διὸ νηστεία τιμᾶται, ἐγκράτεια λάμπει, προσευχὴ κατορθοῦται, καὶ μάρτυς καιρός, ὁ παρὼν δεδομένος ἡμῖν, ὑπὸ τοῦ σταυρωθέντος Χριστοῦ τοῦ Θεοῦ, εἰς σωτηρίαν τῶν ψυχῶν ἡμῶν.

Церковнослов’янський переклад[2]

Прeжде сп7си1тельнагw кrтA грэхY цaрствующу, нечeстію держaвствующу, человёкwвъ ўблажaшесz пи1ща тэлeснаz, и3 њ плотски1хъ желaніzхъ мaли небрежaху: ґ tнeлэже кrтное тaинство содёzсz, и3 дeмонское ўгасE мучи1тельство бGоразyміемъ, небeснаz на земли2 добродётель жи1тельствуетъ. тёмже п0стъ почитaетсz, воздержaніе сіsетъ, моли1тва и3справлsетсz, и3 свидётель врeмz настоsщее, дaнное нaмъ t распeншагwсz хrтA бGа, во сп7сeніе дyшъ нaшихъ.

Український переклад

Раніш спасительного Хреста гріх царював, нечестя володарювало, люди ублажались насолодою тілесною і плотськими бажаннями мало хто нехтував, а відколи звершилось Хресне таїнство і богопізнанням погасилось демонське насилля, на землі оселилась небесна чеснота. Тому-то піст цінується, стриманість сяє, молитва успішно спрямовується і свідком є сприятливий час теперішній, даний нам від розп’ятого Христа Бога для спасіння душ наших.

Коментар

Цей самогласний невідомого автора співається на стиховні утрені Сиропусної п’ятниці. У Тріоді його приписано співати на 6 глас (грецький плагальний 2).

Головною темою стихири є Хресне таїнство, тобто смерть та воскресіння Христові, які спричинили кардинальну переміну в житті людства. Перед настанням «спасительного Хреста» люди перебували у владі диявола через творення гріхів, безчесне життя і гедонізм[3], який їх майже цілком полонив.

Натомість Хрест Господній – центральна спасенна подія – приніс людям пізнання Бога, завдяки якому «демонське насилля», тобто деспотизм беззаконня і егоїстичного задоволення, було погашене[4]. Звершилось спасіння людства, тому  сталось навернення від гріха до чесноти, яка відтепер перебуває не тільки на небі, але й знайшла оселю[5] на землі.

Плодами Хресного таїнства стають насамперед піст і стриманість, через які власне і стався упадок прародичів – заборона на споживання поживи із дерева пізнання була для них єдиною заповіддю в Едемі[6], якої вони не дотримали. Наша молитва успішно доходить[7] до Бога, бо вже не має перешкод з нашого боку. Христос перемінює для нас навіть саму природу часу: він вже не служить для нашого осудження, бо проведений у гріхах, але тепер «працює на нас», тобто свідчить про нашу праведність, бо й сам він сприяє нашому спасінню[8].

---

[1] Взято с сайту «Analogion»: http://analogion.gr/glt/texts/Tri/t26.uni.htm (05.06.2013).

[2] Взято з сайту «Pravmir.ru»: http://lib.pravmir.ru/library/readbook/1865 (05.06.2013).

[3] Порівнюючи грецький та церковнослов’янський тексти можна зауважити, що вони говорять про різні речі: у першому йдеться про гедоністичну насолоду, а в другому – про поживу. Цілком ймовірно, що сюди могла закрастись помилка перекладача або переписувача, оскільки у грецькій мові τρυφή (насолода) і τροφή (пожива) відрізняються лише однією літерою.

[4] Подібний вираз щодо Хресної жертви можна зустріти також у послідуванні Царських часів Великої п’ятниці: «Коли ти, Христе, був розп'ятий, тоді припинилось насильство і була потоптана ворожа сила; бо не ангел, ані людина, але сам Ти, Господи, спас нас – слава Тобі!» (Тропар Першого часу // Молитвослов. Рим-Торонто. 1990, сс. 574-575).

[5] Згідно грецького тексту можна говорити, що чеснота не просто оселилась на землі, але стала наче повноправною її жителькою – громадянкою.

[6] «…Дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш» (Бут. 2: 16-17).

[7] Тут виразно видно паралель із відомим текстом 140-го псалма: «Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед Тобою» (Пс. 140:2). Кадило – біблійний символ молитви.

[8] У грецькому оригіналі вжите слово καιρός, яке означає особливо сприятливу мить (на відміну від χρόνος – звичайного послідовного плину часу). Саме про такий час говорить св. апостол Павло: «Ось тепер – час (καιρός) сприятливий, ось тепер – день спасіння» (ІІ Кор. 6:2).