Як "євромайданівці" в Лавру ходили

Мав велике щастя вирватись зі свого коловороту і вибратись на кілька днів (23-26 грудня) до Києва, щоб підтримати український народ. Окрім того, що мітингував на Майдані, пікетував АП і МВС та стояв на барикадах, я зі своїм давнім другом також відвідав багато знаменних місць нашої чудової столиці. Зокрема, ще перед приїздом, було велике бажання завітати до древньої Києво-Печерської Лаври.
Кількома днями перед тим, коли остаточно наважився рушати до Києва, дивився якусь прес-конференцію, де намісник монастиря митрополит Павло Лебідь (УПЦ МП) схвально відгукнувся про те, що "беркутівці" в ніч на 30 листопада розігнали студентів, мовляв, "хай скажуть, скільки їм заплатили за те, що вони там стояли". Я далекий від політики чи релігійної ксенофобії, однак така зневага від духовної особи мене обурила. Тієї миті у мене з'явилось бажання якось виразити цю свою незгоду. Нагода випала вже після приїзду до столиці.

 Виявилося, що мій друг, хоча й вже мітингував біля 20 днів, майже нікуди не ходив, але мав велике бажання відвідати різні цікаві місцини Києва, зокрема й помолитись у святинях міста, особливо біля преподобних отців печерських. У вівторок випало кілька вільних годин, тож ми рушили в напрямку до Лаври (нагадаю - УПЦ Московського патріархату). Може дехто назве нас вар'ятами :) , але до святині ми вибрались у повному "обмундируванні": друг із євроукраїнськими стрічками, а я - з великим національним прапором на плечах.
Прийшли ми вже під вечір, коли смеркало. Увійшли до монастиря через головний вхід із Троїцькою надбрамною церквою (у вечірній час за вхід вже ніхто грошей не вимагав - хто не знає, Лавра є національним заповідником). Ще перед самим входом нам трапилась неочікувана зустріч: з воріт саме виходила одна бабця. Побачивши нас, вона поцікавилась, чи стоїть ще Майдан, а коли почула, що так, і що не збирається розходитись, підтримала нас  :)
Успенський і Трапезний собори були зачинені (в останньому навіть проходить якась реставрація), до печер також не вдалось потрапити через пізню годину. Погуляли по площі перед Успенським, спостерігаючи, як монтують ялинку та гірлянди (як пізніше виявилось - для запису новорічного привітання Януковича). Спустились до цілющих джерел. Походили церковною крамничкою, дивуючись нагрудними хрестами за 70 000 (sic!) гривень.
Жіночки-продавчині порадили нам піти на богослужіння до храму на честь ікони "Всіх скорбних радість" - якраз служилось всенічне з нагоди пам'яті св. Спиридона. Невеликий храм був повний - ми стали у притворі. Мій друг побачив, що сповідають, і підійшов до священика. Сповідь вийшла короткою:
- Сповідатись хочу.
- Із Майдану?
- Так. (батюшка похитав головою)
- За євроінтеграцію стоїш?
- Так. (знову)
- А звідки приїхав?
- Із Західної України.
- У вас там яка Церква?
- Греко-католицька.
- (голосно) То що ж ти в мене хочеш?! (до бабульок поруч) Ні, ну ви чули - уніат, і сповідатись прийшов!
Друг відійшов з обуренням - часто їздить до Росії, де у православних священиків сповідається і причащається без проблем...
У тому ж храмі до мене звернулась одна жіночка:
- Може ви б зняли у храмі символіку - увагу на себе звертаєте...
- Що тут такого? Є люди, що всю службу на колінах стоять - вони більшу увагу на себе звертають.
- Вибачте... (трохи помовчавши) але знайте: ми вас підтримуємо.
Це для мене стало вже другою лаврською несподіванкою
Наступного дня ми знову зі звичними "регаліями" вирушили до Лаври. По дорозі одна пані, побачивши нас, почала кричати щось на кшталт "евросодомиты, вон отсюда!". Ми її проминули, а що вона не вгавала - я обернувся і перехрестив її. Очевидно це подіяло і жіночка увійшла в ступор, бо вона на деякий час замовкла  :)
Біля ближніх печер ходило багато міліціонерів - певно якийсь підрозділ привезли на екскурсію. Один прохожий, побачивши нас, підійшов і пожартував: "Менты грехи пришли замаливать", натякаючи, мабуть, на кількаразові розгони Майдану і переслідування протестувальників.
Того дня ми таки дістались до печер. Обійшли і ближні, й дальні, помолились перед печерськими святими. Колись читав Печерський Патерик (до слова, цікавенна книга!) - тому про декого зі святих попутно розповідав другові. Мали невеликий інцидент на Феодосієвих печерах - охоронець-здоров'як підійшов до нас і почав вимагати, щоб ми зняли символіку. На мої питання, чи він чернець - не відповів. Натомість мій друг почав із ним суперечку. Побачивши, що ми не поступимось, той махнув рукою зі словами "Все с вами ясно" і відійшов.
Біля дальніх печер бачили також хлопця у підряснику із синьо-жовтим рюкзаком - мабуть, якийсь семінарист-прихильник Майдану. Це добра ознака: не все в УПЦ МП таке однорідне, як виглядає. Нещодавно ціла група священиків виступила на підтримку Євромайдану, а ще раніше сам митрополит Володимир Сабодан підтримав звернення Всеукраїнської ради Церков щодо євроінтеграції. Дяка Богові, що сама УПЦ МП поступово все більше усвідомлює себе як УПЦ, а не як МП  :)
Отакі-то результати нашої мирної молитовної маніфестації у Києво-Печерській Лаврі, біля мощей наших преподобних отців. Сподіваємось, що вони своїми молитвами до Бога підтримають нас - ні, зовсім не у прагненні до "гарного життя" в Європі, але бодай у змаганні до достойного і вільного життя на нашій Батьківщині.
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
 P.S. Прошу строго не судити :)