Саме так, я не помилився: «чи
є гріхом не їсти?». У тому, що стосується України і південних регіонів Росії,
відповідь має бути позитивною. Принципову відмову споживати яблука до
Преображення тут варто визнати явним порушенням церковного Уставу. Щоб пояснити
це, слід звернутися саме до нього – до Уставу (богослужбових книг), а не до
думок «знаючих людей».
Під 6-им серпня, коли
відзначається свято Преображення Господнього, Типікон, тобто Устав
Єрусалимської Лаври святого Сави, і слідом за ним Мінея крім іншого містять:
- вказівку на стародавній звичай – заборону для
монастирської братії споживати плоди винограду раніше Преображення;
- посилання на молитву благословення в день
Преображення початків винограду (Типікон) або сам текст цієї молитви – «на
благословення грон» (Мінея);
- визначення покарання для тих з-поміж братії, які
цю заборону порушили – непокірні ченці не повинні їсти виноград увесь останок місяця
серпня;
- і настанову: «Цей устав стосується також
смоков (тобто інжиру) та інших овочів; відомі-бо часи їхні, коли котре
пристигне».
Зважаючи на останнє, Мінея
містить також молитву «над всяким плодом», яку належить використовувати для
благословення первоплодів будь-яких фруктів, овочів, ягід, за винятком винограду.
Нарешті, московський Требник
окрім ще однієї молитви «на прийняття грон в 6-й день серпня» містить також
географічно обумовлену заувагу: «Нехай буде відомо, що цю молитву мовлять над
гронами там, де є виноград, який і приноситься на благословення до храму в цей шостий
день серпня. А тут, у Великій Росії, де винограду немає, приносяться цього дня до
храму яблука, і мовиться молитва за тих, що приносять початки овочів, якої
початок: «Владико Господи Боже наш…»; також і інші овочі нехай будуть принесені
кожне у свій час до храму на благословення, і молитва мовиться над ними та сама».
Той факт, що Устав особливим
чином виділяє саме виноград серед усіх плодів, пояснюється досить просто. Крім
того, що виноград був однією з найпоширеніших культурних рослин християнського
Сходу, саме з нього виготовляється вино, яке потім перетворюється на Літургії у
Кров Христову, і саме з виноградною лозою порівнює Себе Господь у Євангелію (Йо.
15:1-2) – про що безпосередньо й мовиться у згаданих молитвах «на благословення
грон» та «на прийняття грон». Однак, між виноградом як таким з одного боку, і
подією преображення Господа Ісуса Христа перед учнями на Таворі як вона описана
в Євангелію (і яка відбулась, ймовірно, зовсім не в місяці серпні) з іншого, заледве
можна встановити будь-який строгий взаємозв’язок. Очевидно, для благословення
первоплодів винограду на Сході було вибрано просто найближче за часом велике
свято.
Відносно ж інших плодів,
Устав тут по-особливому не виділяє одних з-поміж інших: первоплоди будь-яких
овочів, фруктів і ягід однаково повинні благословлятись у свій час молитвою – це
перегукується зі старозавітною вимогою (Вих. 23:19): «Початки плодів землі
твоєї принось у дім Господа, Бога твого». Нагадаю, що «початки» – це перші дозрілі
плоди.
Проте, в північній частині
Русі виявилось неможливим виконувати вказівки Уставу, вміщені на 6 серпня– якщо
виноград тут десь і вирощують, то достигає він значно пізніше. І очевидно, що
саме бажанням хоч якось наслідувати звичай, описаний в Уставі, і наміром хоч
щось «освятити» на свято Преображення можна пояснити той факт, що на півночі
виноград було «замінено» на інші плоди, які найбільш тут поширені і які достигають
саме в місяці серпні – яблука. Саме цю заміну було відзначено в московських
виданнях Требника.
І тепер слід зауважити такі
очевидні речі:
1. Церковний Устав абсолютно ніяк не виділяє
яблука з-поміж інших плодів – згідно Уставу, їх початки слід благословляти тією
ж молитвою, що й первоплоди будь-яких інших овочів і фруктів.
2. Яблука не мають ані найменшого стосунку ні до
події преображення Господа Ісуса Христа на Таворі як вона описана в Євангелії,
ні до уставного церковного богослужіння цього дня.
3. Устав приписує благословляти молитвою не
просто будь-які плоди, але саме їх «початки», і, відповідно, робити це «коли котре
пристигне» – тобто на початку збору першого врожаю.
4. Заувага московського Требника про те, що на
свято Преображення у північній («Великій») Русі благословення первоплодів
винограду замінюється благословенням яблук, не може бути застосованою до України
і південних регіонів Росії, не кажучи вже про Молдову. Тут перші плоди яблук
дозрівають значно раніше – в липні і навіть у червні.
5. Врешті, сама заборона на споживання винограду
перед благословенням його початків і покарання тим, хто цю заборону порушив, є
частиною чернечого уставу і повинні безумовно співвідноситися з реаліями спільнотного
монастирського життя (де братія обробляла спільні для всіх виноградники і мала загальну
трапезу).
Що ж маємо ми у житті
українських парафій, а не давньої Лаври св. Сави?
Чи приносять всі парафіяни
початки будь-яких плодів, які вирощують (огірків, помідорів, цибулі, картоплі тощо
– без жодних винятків), до храму на благословення – як це безпосередньо приписує
монастирський Устав? Ні.
Чи можна якось розумно
пояснити для України заміну уставного благословення винограду в середині серпня
саме на яблука? Ні.
Нарешті, що деякі наші
українські парафіяни, які ревно дотримуються неуставного «звичаю» не споживати
яблука до Преображення, роблять з початками цих фруктів? Вони їх... викидають. У
кращому випадку – закривають як варення. Але назагал – викидають. Однак і Святе
Письмо, і Устав ясно вказують на зовсім протилежне ставлення до початків плодів
– дуже дбайливе, майже сакральне. Перші дозрілі плоди будь-якої рослини, яку ми
виростили своєю працею, треба, відповідно до Уставу, освячувати молитвою, а не
викидати гнити на смітник або згодовувати свиням. І цей припис Уставу, безумовно,
стосується також і яблук.
Чи відповідає, отже, і
букві, і духові Уставу «звичай» деяких наших одновірців тут, в Україні, не
споживати первоплоди яблук, а викидати їх? Ні, не відповідає. Більш того – він є
прямим його порушенням. І навіть виготовлення варення з початків яблучних
плодів не може стати виправданням. Адже вказана вище молитва «над всяким
плодом» повинна означати не що інше як початок збору врожаю. І тоді виходить,
що початки таки збираються – без будь-якої молитви, ніби їх і немає зовсім, але
потім, через місяць або два, коли збір досягає свого піку, ті, які строго тримаються
неуставного звичаю, раптом «вдають», нібито врожай щойно розпочався і ніби ці
серпневі плоди – і є перші достиглі...
Який вихід можна знайти з цього
становища? І духовенство, і парафіяни в Україні мусять знати, що зв’язок
«яблука-Преображення» (аж до іменування цього свята неймовірним «яблучний Спас»),
який виник у північній Русі, нас, нашої країни, ніяк не стосується. Потім,
парафіяни, які займаються сільським господарством, повинні бути більш
послідовними: якщо вже благословляти молитвою збір нового врожаю, то слід поширювати
цей звичай не на самі лише яблука – і духовенство тут має пам’ятати про свої
безпосередні обов’язки. Якщо ж хтось сам не освячує молитвою початок збору,
скажімо, картоплі зі свого городу, то він не повинен осуджувати й тих, хто
аналогічно не освячує молитвою збір яблук. Врешті-решт, яблука слід
благословляти саме тоді, коли цього вимагає Устав – щойно як достигають перші
плоди.
А викидання початків яблук
на смітник або згодовування їх худобі навряд чи можна назвати чеснотою, яка
заслуговує схвалення і наслідування...
переклад Івана Дутки
Немає коментарів:
Дописати коментар