Все можу в Господі: Велика вечірня (з Літургією св. Василія Великого)

Якщо навечір’я Різдва Христового випадає в понеділок, вівторок, середу, четвер чи п’ятницю, то Велика вечірня стужиться з Літургією св. Василія Великого.

Якщо в суботу чи неділю, то Велика вечірня служиться без Літургії.

Диякон: Благослови, владико.

Священик: Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.

Прийдіте, поклонімся Христові, цареві нашому – Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа – царя і Бога нашого.

Псалом 103

Благослови, душé моя, Гóспода!* Гóсподи, Бóже мій, ти вéльми великий!

Ти одягнýвся вéличчю і красóю,* ти свíтлом, нáче ризою, покрився.

Ти розіп'яв, ненáче намéт, нéбо,* ти збудувáв твої гóрниці в вóдах.

Із хмар собí рóбиш колісницю,* хóдиш на крилах вíтру.

Вітри своїми посланцями учиняєш,* пóлум'я вогнéнне слýгами своїми.

Ти заснувáв зéмлю на їí підвáлинах,* не захитáється по віки вíчні.

Безóднею, немóв одéжею, покрив її,* пóнад гóрами стáли вóди.

Пéред погрóзою твоєю вони тікáли,* пéред гóлосом грóму твогó тремтíли.

Підвелися гóри, зійшли долини до мíсця,* що ти їм признáчив.

Постáвив їм границю, якóї не перéйдуть,* щоб знóву покрити зéмлю.

Джерéла посилáєш у рíки,* якí течýть прóміж гóрами.

Усю звіринý, що в пóлі, вони напувáють,* дикі осли там гáсять свою спрáгу.

Над ними кýблиться небéсне птáство,* з-пóміж гілляк дає свій гóлос.

Ти напувáєш гóри з твоíх гóрниць,* земля насичується плóдом діл твоїх.

Вирóщуєш травý для скóту, зéла – на вжиток людям,* щоб хліб із землí добувáли:

Винó, що сéрце людське звеселяє, олíю, щоб від нéї яснíло обличчя,* і хліб, що скрíплює сéрце людське.

Насичуються дерéва Госпóдні,* кéдри ливáнські, що посадив їх.

На них гніздяться птиці;* бусли – на кипарисах їхнє житлó.

Висóкі гóри для óленів,* скелі – для зайцíв притулок.

Ти створив мíсяць, щоб значити пóри;* сóнце знає свій зáхід.

Навóдиш тéмряву, і ніч надхóдить,* що в ній ворýшаться усí звíрі дібрóвні.

Левенята рикáють за здóбиччю своєю,* поживи від Бóга для сéбе прóсять.

Ховáються, як тíльки зíйде сóнце,* лягáють у своїх нóрах.

Вихóдить чоловíк до свогó дíла,* і до своєї прáці аж до вéчора.

Якá їх, твоїх діл, Гóсподи, сила!* У мýдрості все ти створив, – пóвна землá твоїх створíнь.

Ось мóре велике, преширóке,* у ньóму плазунíв без лíку, звíрів малих і великих.

Там кораблí прохóдять,* є і левіятáн, якóго ти створив, щоб ним бáвитися.

Усí вони від тéбе дожидáють,* щоб дав їм у свій час поживу.

Коли даєш їм, вони її збирáють,* як розтýлюєш твою рýку, вони насичуються блáгом.

Вони бентéжаться, коли ховáєш вид свій;* як забирáєш дух у них, вони гинуть і повертáються у свій пóрох.

Зішлéш свій дух, – вони оживáють,* і ти віднóвлюєш лицé землí.

Нехáй слáва Госпóдня бýде повíки,* нехáй Госпóдь радíє твóрами своíми.

Спогляне він на зéмлю, і вонá стрясáється,* торкнéться гір, вони димýють.

Я бýду Господеві співáти пóки життя могó,* псалми співáтиму, пóки бýду жити.

Нехáй бýде приємна йомý моя пíсня;* у Гóсподі я веселитимусь.

Нехáй грíшники з землí щéзнуть, і беззакóнних бíльше нехáй не бýде.* Благослови, душé моя, Гóспода.

Слáва Отцю́, і Синý, і Святóму Дýхові, і ни́ні, і повсякчáс, і на вíки вíчні. Амíнь.

Алилýя, алилýя, алилýя; слáва Тобí, Бóже! (3).

* * *

Поки стихословиться псалом, священик тихо читає світильничі молитви:

1. Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости твоєї, наведи нас на дорогу твою, щоб ходили ми в твоїй правді. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення твого святого, бо ти великий і твориш чуда; ти Бог єдиний і немає подібного тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім'я твоє святе уповає. Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

2. Господи, в обуренні твоїм не картай нас, ані в гніві твоїм нас не карай, але поводься з нами за милістю твоєю, Лікарю і Зцілителю душ наших. Приведи нас до бажаної пристані твоєї, просвіти очі сердець наших на пізнання твоєї правди і дай нам останок теперішнього дня мирний і безгрішний, і ввесь час життя нашого, заради молитов святої Богородиці і всіх святих. Бо твоя влада і твоє царство, і сила, і слава: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

3. Господи, Боже наш! Згадай нас грішних і недостойних слуг твоїх, коли призиваємо святе ім'я твоє, і не осороми нас, коли очікуємо милости твоєї, але вислухай, Господи, усі наші спасенні прохання, і вчини нас достойними любити і боятися тебе від усього серця нашого і творити в усьому волю твою. Бо ти є добрий і чоловіколюбний Бог, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

4. Невмовкаючими піснями і неустанними величаннями святих сил оспівуваний, наповни уста наші хвалінням твоїм, щоб віддавати шану імені твоєму святому; і дай нам частку і спадкоємство з усіма, що почитають тебе в правді і зберігають заповіді твої, молитвами святої Богородиці і всіх святих твоїх. Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

5. Благословенний ти, Господи Боже, Вседержителю, що знаєш думки людські, що відаєш те, чого ми потребуємо, і багато більше, ніж ми просимо, або розуміємо. Самий ти, чоловіколюбний Царю, у всьому добрий, задовольни нас багатством твоїх ласк, щоб ми непостидною совістю призивали святе ім'я твоє; і не введи нас у спокусу, але визволь нас від злого, і провидінням твоїм дай нам усе корисне. Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

6. Господи, Господи, що пречистою твоєю долонею все утримуєш, що довго терпиш нам усім, і жалієшся задля нашої злоби! Згадай твої милості і ласки, відвідай нас у твоїй доброті і дай нам пройти й останок нинішнього дня вільним від різних затій лукавого, і збережи наше життя без напастувань, благодаттю Святого твого Духа, — милістю, щедротами і чоловіколюб'ям єдинородного Сина твого, з яким і ти є благословенний, з пресвятим, добрим і животворним твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

7. Боже великий і дивний, що несказанною добрістю і багатим промислом усім управляєш, і дав нам земні добра й запевнив нам обіцяне царство уділеними ласками впродовж цього дня, остерігши нас від усякого лиха! Дай нам і решту непорочно докінчити перед святою твоєю славою і величати тебе одного і доброго, і чоловіколюбного Бога нашого. Бо ти Бог наш і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

8. Боже великий і вишній, в тебе одного є безсмертність і в світлі живеш недоступнім. Ти все створіння мудро створив, відокремив світло від темряви і сонце поклав, щоб правити днем, а місяць і зорі, щоб володіли ніччю, нас же грішних вчинив достойними і в теперішню годину стати перед твоїм обличчям, щоб тебе визнавати і принести тобі вечірнє славослов'я. Направ, Чоловіколюбче, молитву нашу, немов кадило, перед тобою і прийми її, як благовонний запах. Дай нам мирний цей вечір і близьку вже ніч; зодягни нас у броню світла; визволь нас від нічного страху і всякої речі, що в темряві з'являється, і дай сон, що його ти дарував на відпочинок нашій немічності, вільний від усякого маріння диявольського. Владико, давче добра, хай і на нашій постелі, бувши тобі милими, згадуємо вночі твоє ім'я і, просвічувані навчанням твоїх заповідей, встанемо в душевній радості до звеличування твоєї доброти, приносячи твоєму милосердю молитви і моління, за наші і всіх твоїх людей провини. Відвідай їх задля молитов святої Богородиці. Бо ти є добрий і чоловіколюбний Бог, і тобі віддаємо славу: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

* * *

Мирна єктенія

Диякон: В мирі Господеві помолімся.

Хор, на кожне прошення: Господи, помилуй.

За мир з висот і спасення душ наших Господеві помолімся.

За мир всього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.

За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

За святішого вселенського Архиєрея (ім’я), Папу Римського, і за блаженнішого Патріярха нашого (ім’я), і за високопреосвященнішого Архиєпископа й Митрополита нашого Кир (ім’я), боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей Господу помолімся.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.

За місто це (або За село це, або За святу обитель цю), і за всяке місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.

За плаваючих, подорожуючих (на землі і в повітрі), недужих, страждаючих, полонених, і за спасення їх Господеві помолімся.

Щоб ізбавитися нам від усякої скорби, гніву, й нужди, Господеві помолімся.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Хор: Тобі, Господи.

Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклонення, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Якщо велика вечірня служиться з Літургією св. Василія, то після мирної єктенії співається одразу «Господи, взиваю».

Якщо велика вечірня служиться без Літургії, то після мирної єктенії співається спершу «Блажен муж», а по ньому виголошується мала єктенія

* * *

«Блажен муж»

Блажен муж, - алилуя - що за радою безбожних не ходить. Алилуя (3).

Бо Господь дбає про путь праведних, а путь безбожних загине. Алилуя (3).

Служіте Господевi в страсi, і радуйтеся у тремтінні. Алилуя (3).

Блаженні всі, що на нього надіються. Алилуя (3).

Воскресни, Господи, спаси мене, мiй Боже. Алилуя (3).

У Господа спасіння, i на твiй народ – благословення твоє. Алилуя (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. Алилуя (3).

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Алилуя (3).

Алилуя, алилуя, алилуя; слава Тобі, Боже (3).

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в ми́рі Господéві помолíмся.

Хор: Гóсподи, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бóже, Твоє́ю благодáттю.

Хор: Гóсподи, поми́луй.

Пресвятý, пречи́сту, преблагословéнну, слáвну Влади́чицю нáшу Богорóдицю і приснодíву Марíю, з усімá святи́ми пом’янýвши, самí себé, і оди́н óдного, і все життя́ нáше Христý Бóгові віддáймо.

Хор: Тобí, Гóсподи.

Священик: Бо Твоя́ є влáда і Твоє́ є цáрство, і си́ла, і слáва, Отця́, і Си́на, і Святóго Дýха, ни́ні й повсякчáс, і на вíки вíчні.

Хор: Амíнь.

* * *

«Господи, взиваю» (глас 2, самогласний)

Псалом 140

Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Вислухай мене, Господи.* Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Почуй голос моління мого,* коли я взиваю до тебе.* Вислухай мене, Господи.

Нехай піднесеться молитва моя,* мов кадило перед тобою;* підношення рук моїх,* як жертва вечірня.* Вислухай мене, Господи.

І по чину стихи псалмів:

Постав, Господи, моїм устам сторожу;* до дверей губ моїх варту!

Не дай схилитися серцеві моєму* до чогось злого.

Ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня,* ні ласощів їхніх я не хочу їсти.

Нехай праведник по-доброму б’є мене й виправляє,* а олія грішного нехай не намастить голови моєї.

Я все-таки молитимусь,* незважаючи на їхні злі вчинки.

Якщо суддів їхніх скинуть в ущелини скелі,* то почують, що слова мої любі.

Немовби хтось розбив і розрив землю,* розкидано їхні кості перед адом.

Бо до тебе, Господи, мій Боже, мої очі;* до тебе прибігаю, не губи душі моєї.

Збережи мене від петлі, що її наставили на мене,* і від сильця тих, що творять беззаконня.

Нехай грішники впадуть у власні сіті всі разом,* а я пройду безпечно.

Псалом 141

Я голосом моїм до Господа взиваю,* я голосом моїм до Господа молюся.

Скаргу мою перед ним виливаю,* мою скруту йому я виявляю.

Коли тривожиться в мені дух мій, ти знаєш мою стежку.* На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.

Поглянь праворуч і подивися:* нема нікого, хто дбав би за мене.

Нема куди мені втікати,* нема нікого, хто піклувався б мною.

До тебе, Господи, взиваю й кажу:* Ти моє прибіжище, в землі живих ти – моя доля.

Зверни увагу на моє благання,* бо я вельми нещасний. Спаси мене від гонителів моїх,* бо вони сильніші від мене.

Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Псалом 129

Тут переплітаються стихи псалма зі стихирами служби:

Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

(глас 2, самогласний) Прийдіть і радіймо з Господом,* розповідаючи про оце таїнство:* перегороду від раю знищено, вогняний меч зникає,* херувим відступає від дерева життя* і ми, прогнані з раю задля непослуху, причащаємося райської поживи.* Незмінний образ Отця і відблиск його істоти приймає вигляд слуги;* прийшовши від пречистої матері, він не зазнав жодної зміни.* Бувши правдивим Богом, він зостався тим, чим був,* і приймає те, чим не був, ставши людиною заради чоловіколюб’я.* Тому до нього закличмо:* Народжений з Діви, Боже, помилуй нас!

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Прийдіть і радіймо з Господом,* розповідаючи про оце таїнство:* перегороду від раю знищено, вогняний меч зникає,* херувим відступає від дерева життя* і ми, прогнані з раю задля непослуху, причащаємося райської поживи.* Незмінний образ Отця і відблиск його істоти приймає вигляд слуги;* прийшовши від пречистої матері, він не зазнав жодної зміни.* Бувши правдивим Богом, він зостався тим, чим був,* і приймає те, чим не був, ставши людиною заради чоловіколюб’я.* Тому до нього закличмо:* Народжений з Діви, Боже, помилуй нас!

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Коли Господь Ісус народився від святої Діви,* усі просвітилися:* пастухи пригравали, мудреці поклонялися, ангели співали,* Ірод же затривожився, бо появився в тілі Бог,* Спаситель душ наших.

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Стих: Від ранньої сторожі до ночі,* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Царство твоє, Христе Боже, царство всіх віків,* влада ж твоя від роду до роду,* бо ти прийняв тіло від Святого Духа* і став людиною від Вседіви Марії.* Світлим розсвітом став нам твій прихід. Христе Боже* – світло від світла, сяйво Отця.* Ти просвітлюєш усе створіння і все живуче прославляє тебе,* бо ти – образ слави Отця,* ти той, хто був і завжди є, і засяяв нам від Діви.* Боже, помилуй нас!

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в Нього;* Він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Псалом 116

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте Його всі люди!

Чим Тобі, Христе, віддячимось за те,* що ти задля нас зявився на землі як людина?* Кожне бо створіння, що тобою постало, воздає тобі подяку:* ангели – співання, небо – зорю,* мудреці – дари, пастухи – сповіщення чуда,* земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми – Матір-Діву.* Споконвічний Боже, помилуй нас!

Стих: Велике бо до нас його милосердя,* і вірність Господа повіки.

Слава, і нині: (глас 2, самогласний) Коли Август єдиний володів землею,* багатовладдя людей скінчилося;* коли ти став людиною з Чистої,* знищене було ідольське багатобожжя.* Під єдиним мирським царством міста опинились,* а тут народи повірили в єдину владу Божу.* З веління цісаря записувались люди,* записались і ми, вірні, в ім’я Бога нашого, що став людиною.* Велика твоя милість, Господи, – слава Тобі!

* * *

Коли співається наславник, священик із дияконом чинять вхід з Євангелієм:

Диякон: Господеві помолімся.

Священик: Добрий Чоловіколюбче Царю, що все благословляєш! Молимось тобі наполегливо, серцем сокрушеним і духом смиренним: Благослови наші входи і виходи, Христе, істинний Боже наш. Бо прихід твій і вознесіння, і пожиття з людьми завжди благословенне: нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон: Благослови, владико, святий вхід.

Священик: Благословенний вхід святих твоїх, нині і повсякчас і на віки віків.

* * *

Диякон: Премудрість, прості.

«Світло тихе»

Хор: Світло тихе святої слави, безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе! Доживши до заходу сонця, бачивши світло вечірнє, славимо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достойно є повсякчас прославляти тебе голосами побожними, Сину Божий, що життя даєш усьому світу; тому світ увесь славить тебе.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Священик: Мир всім.

Диякон: Премýдрість, бýдьмо увáжні.

Хор співає прокімен.

* * *

У суботу:

Прокімен, глас 6: Господь царює,* у велич він зодягнувся.

Стих: Зодягнувся Господь у силу і перепоясався.

Стих: Він бо утвердив вселенну, вона не порушиться.

Стих: Домові Твоєму, Господи, належить святість на довгі літа.

У неділю:

Прокімен, глас 8: Благословіть нині Господа,* всі слуги Господні.

Стих: Ви, що стоїте в храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого.

У понеділок:

Прокімен, глас 4: Господь почує мене,* коли я візву до нього.

Стих: Вислухай мене, коли буду взивати, мій Боже справедливий.

У вівторок:

Прокімен, глас 1: Милість Твоя, Господи, буде зі мною* по всі дні життя мого.

Стих: Господь мій пастир: нічого мені не бракуватиме; на зелених пасовиськах Він поселив мене.

У середу:

Прокімен, глас 5: Боже, ім’ям Твоїм спаси мене,* і силою Твоєю суди мене.

Стих: Боже, почуй мою молитву, вислухай слова уст моїх.

У четвер:

Прокімен, глас 6: Допомога моя від Господа,* що створив небо і землю.

Стих: Очі мої підводжу я на гори, звідки прийде моя допомога.

У п’ятницю:

Великий прокімен, глас 7: Хто бог великий, як Бог наш?!* Ти той Бог, що творить чудеса.

Стих: Ти показав між народами силу свою.

Стих: Я сказав: Тепер я розумію, - це зміна волі Всевишнього.

Стих: Я згадав діла Господні, бо пригадав усі давні чуда твої.

* * *

Паремії

Диякон: Премýдрість.

Читець: З книги Буття читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: Нехай буде світло! І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший. Тоді сказав Бог: Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод! І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь – небо. І був вечір і був ранок – день другий. Тоді сказав Бог: Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з'явиться суша. І так сталося. І назвав Бог сушу – земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі. І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок – день третій (1, 1-13).

Диякон: Премýдрість.

Читець: З книги Чисел читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Дух Божий зійшов на Валаама, і заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, слово мужа з одкритими очима; Що за красні, Якове, намети в тебе, - Ізраїлю, твої оселі! Вони, немов луки, розкинулись, немов сади понад ріками, немов дуби, Господні саджанці, немов оті кедри, що над водою. Вода ллється з його відер і насіння його у воді обильній; могутніший, ніж Агаг, його володар, і царство його знесеться високо. Той Бог, що з Єгипту його вивів, - для нього він мов буйвіл сильний. Тож пожере він народи йому ворожі, кості їхні поторощить, стрілами їх повбиває. Лягає й спочиває мов той лев, мов та левиця, - хто ж бо його збудить? Благословен, хто тебе благословляє, і проклят, хто проклинає тебе.” Бачу його, та не під теперішню пору; дивлюся на нього, та не зблизька. Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля, боки Моавові поторощить, і розгромить всіх синів Сета. Заволодіють вони Едомом, підпаде Сеїр під ворожу владу, - Ізраїль же зійде вгору. (24, 2-3. 5-9. 17-18).

Диякон: Премýдрість.

Читець: З книги пророка Міхея читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Того дня, - слово Господнє, - я зберу кульгавих і прогнаних далеко позбираю, і тих, що я був зажурив. З кульгавих я зроблю останок, а з порозкиданих далеко - народ могутній. Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних. Тому він лишить їх до часу, коли породить та, що має родити; і тоді останок їхніх братів повернеться до синів Ізраїля. І він стоятиме й пастиме у Господній силі та величі імени Господа, Бога свого. Вони сидітимуть, бо він тоді буде великим аж до кінців землі (4, 6-7; 5, 1-3).

Священик виголошує тропар і стихи, а хор після кожного стиха співає закінчення тропаря:

(глас 6) Таємно родився ти в вертепі,* але небо, Спасе, звістило тебе всім появою зорі, немов устами.* І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас.

Хор: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас.

Стих: Основа його на горах святих; любить Господь брами Сіону понад усі Якова намети. Преславні речі говоряться про Тебе, місто Боже! Рагав я зарахую й Вавилон до тих, що мене знають.

Хор: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас.

Стих: Ось Філістія, Тир і люди Етіопії – і ці там народились. Про Сіон казатимуть: це наша мати; чоловік у ньому народився. І сам Всевишній його утверджує.

Хор: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Хор: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас.

Священик: Таємно родився ти в вертепі,* але небо, Спасе, звістило тебе всім появою зорі, немов устами.

Хор: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас.

Диякон: Премýдрість.

Читець: Пророцтва Ісаї читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Так сказав Господь: Вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього. Він дихатиме страхом Господнім; він судитиме не як око бачить, і не як вухо чує присуд видаватиме. Він буде по справедливості судити вбогих, по правді оголошувати присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить палицею - своїм словом, безбожного погубить духом своїх уст. Справедливість буде поясом у нього на крижах, а правда підпереже його боки. Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина. Корова й ведмедиця будуть пастися вкупі, маленькі їхні лежатимуть разочком, а лев, як віл, солому буде їсти. Немовля гратиметься коло нори гадюки, а малятко встромить руку в зміїну нору. На всій моїй святій горі зла не чинитимуть, ні шкоди, бо земля так буде повна знання Господа, як води покривають море. І станеться того часу: корінь Єссея буде знаменом народам; погани шукатимуть його, і житло його буде славне. (11, 1-10).

Диякон: Премýдрість.

Читець: З книги пророка Варуха читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Такий наш Бог; ніхто йому не рівний! Він звідав усі дороги знання і дав його Якову, слузі своєму, Ізраїлеві, улюбленцеві своєму. А потім вона й на землі з'явилась і з людьми перебувала. Вона – це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають. Повернись, Якове, вхопись її; простуй до її блиску, до її світла. Не віддавай іншому своєї слави, своїх пільг – народові чужому! Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, - бо те, що вгодне Богові, знане нам! (3, 36 – 4, 4).

Диякон: Премýдрість.

Читець: Пророцтва Даниїла читання.

Диякон: Бýдьмо увáжні.

Читець: Сказав Даниїл Навуходоносору: Ти, царю, дивився - аж ось якийсь бовван великий. Вельми великий був той бовван і незвичайного блиску; стоїть ось він перед тобою й страхітлива його подоба. Голова у того боввана була з щирого золота; груди його й руки - з срібла; живіт у нього й стегна - з міді; голінки у нього - з заліза, а ноги - частково з заліза, частково з глини. Ти дивився на нього, аж відірвався від гори, без допомоги рук, камінь і вдарив у боввана, в залізні та глиняні його ноги, й розбив їх. Тоді все вмить потрощилось - залізо, глина, мідь, срібло й золото, й стало, ніби полова на току літом; вітер же так розвіяв те, що й сліду не зосталось від того, а камінь, що вдарив у боввана, зробивсь великою горою й заповнив усю землю. Оце сон! Скажемо перед царем, що він означає. За часів тих царів небесний Бог здвигне царство, що не розпадеться повіки, і його влада не перейде до іншого народу; воно повалить і потрощить усі ті царства, а само стоятиме повіки, так, як ти бачив, що камінь відірвався був від гори без допомоги руки й розвалив залізо, мідь, глину, срібло й золото. Великий Бог показав цареві, що буде після того. Це правдивий сон, і виклад його певний (2, 31-36.44-45).

Священик виголошує тропар і стихи, а хор після кожного стиха співає закінчення тропаря:

(глас 6) Засяяв ти, Христе, з Діви як духовне сонце правди* і зоря появила тебе Невидимого, що вмістився у вертепі.* І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі;* з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче слава тобі!