Ікони Пресвятої Тройці
Троїчний догмат
візуально представити неможливо, тому зображення Святої Тройці можуть бути
тільки символічні.
Є кілька відомих
різновидів троїчних ікон, які варто перелічити:
Символічні зображення
1)
Тройця
Старозавітня (Гостинність Авраама);
2)
Тройця
Новозавітня (Сопрестолля);
3)
Вітцівство;
4)
Тройця
Смісоіпостасна;
5)
Етимасія;
6)
Всевидяче
Око;
Промислительні зображення
7)
Богоявлення
Господнє;
8)
Преображення
Господнє;
9)
П’ятидесятниця.
Таїнство Пресвятої
Тройці (Тройцю Осіб у єдиному Божестві) ані людським розумом осягнути не можна,
ані засобами мистецтва зобразити неможливо, тому Церква вельми обережно
ставиться до прагнень зобразити Незображуваного.
Канони дозволяють нам
зобразити лише Сина – Воплочене Слово[1]. Бога
Отця взагалі зображати не можемо[2].
Його образом є порожній трон (Етимасія). Святого Духа зображають або у вигляді
голуба (Богоявлення), або у вигляді хмари (Преображення), або у вигляді
вогненних язиків (П’ятидесятниця).
Нижче розглянемо,
певно, один із найкращих варіантів зображення Святої Тройці – ікону Тройця
Старозавітна, або Гостинність Авраама.
Тройця Старозавітня (Гостинність Авраама)
Біблійна
основа
«Господь з'явився йому
(Авраамові) в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної
спеки. Підвів він свої очі та глянув - три чоловіки стоять перед ним; як тільки
він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі, та
й каже: "Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не минай, прохаю,
слуги твого. Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під
деревом. Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете: на те ж бо й
зайшли до вашого слуги." А вони відповіли: "Зроби так, як
сказав." Тоді кинувсь Авраам у намет до Сари й каже: "Зготуй хутенько
три сита питльованої муки, заміси й нароби паляниць." По тому Авраам побіг
до корів, узяв телятко, ніжне й ситне, і дав слузі, а цей скоренько впорав
його. Тоді взяв він сиру, молока й телятко, що його напоготовив, та й поставив
перед ними. Сам же стояв коло них, під деревом, коли вони їли. І промовили вони
до нього: "Де Сара, твоя жінка?" Він відповів: "Ось тут у
наметі." (Один) і каже: "Я вернуся за рік о цій порі, й Сара, твоя
жінка, буде мати сина." А Сара слухала це при вході до намету, що був
іззаду нього. Авраам же й Сара були старі, дожили пізніх літ, і в Сари
перестало бувати, що звичайне в жінок. Тож і засміялася Сара, кажучи сама до
себе: "Оце б то, зів'янувши, та здобутись на таку втіху? І чоловік мій вже
старенький." Але Господь сказав до Авраама: "Чого ж це сміялася Сара,
кажучи: "Чи ж справді можу родити, бож я стара!" Хіба для Господа є
щось трудне? За рік в отій самій порі повернусь я до тебе, й Сара матиме
сина." Сара ж перечила, кажучи: "Я не сміялася" - бо вона
злякалась. Та він сказав: "Ні, ти таки сміялась." Встали ці чоловіки
звідсіля й повернули на Содом, а Авраам ішов з ними, проводивши їх.» (Бут.
18:1-16).
Розвиток
іконографії
Іконографічний сюжет
відомий ще у І тис. Це найбільш догматично-відповідний образ Святої Тройці.
Особливого поширення ця композиція отримує у післяіконоборчий період.
В іконографії І тис.
домінує христологічна типологія у тлумаченні сюжету «Гостинність Авраама» –
центральний ангел має хрещатий німб та символіку кольорів одежі, яка вказує на
воплочення Предвічного Слова-Логоса. Візантійська іконографія не зображала
трьох ангелів без Авраама і Сари. В доіконоборчий період поява ангелів
Авраамові представлялася в чисто людський спосіб – три подорожуючі (мозаїки
Равенни, Риму). Сама іконографія має подвійний характер: інколи ангели
зображаються на одному рівні (так звана ізокефалія – V-VII ст.), а деколи – середній ангел
зображений вище за інших (трикутна схема – XII-XVI ст.).
Перші ікони
«Гостинність Авраама» з підписом «Пресвята Тройця» з’являються в ХІ ст., а з XIV ст. цей напис стає типовим для
молільних ікон.
У XV ст. іконописець Андрій Рубльова написав
ікону Тройці, що згодом стала еталоном для подібних зображень. Замовив цю ікону
ігумен Троїце-Серієвого монастиря Нікон, позаяк прп. Сергію, засновникові
обителі, за його життя теж з’являлась Свята Тройця у вигляді трьох ангелів. Зараз
ікона знаходиться у Московській Третьяковській галереї.
Основні
елементи ікони:
1. Ангели. За найпоширенішим тлумаченням,
іпостасі Пресвятої Тройці зображені на іконі так, як перелічені у Символі віри:
зліва – Отець, посередині – Син, справа – Святий Дух. Ангели зображені у рівному
достоїнстві: їхні лики та постава схожі, навколо голів зображені німби, вони сидять
на тронах навкруг столу, правицею благословляють, а у лівиці тримають жезли –
символ влади. Крила у ангелів вказують на їх приналежність до вищого світу,
стремління у вись, легкість, рухомість. Голови ангелів звернені одна до одної:
вони ведуть мовчазну бесіду (предвічну раду про спасіння світу). У лівого
ангела, що означає Отця, підкреслена вітцівська влада: голова майже не
нахилена, погляд звернений до двох інших ангелів. Центральний ангел, що означає
Сина, похилений головою до лівого: ознака того, що Син покірний волі Отця[3].
Ангел справа, що означає Духа Утішителя, похилений до Отця і Сина, бо від Отця
ісходить та в Сині пробуває.
2. Одяг. Кожен із ангелів має дві одежі:
нижню – хітон – та верхню – іматій. Ангел зліва зодягнений у синю нижню ризу
(образ божественної небесної природи; також образ любові до людини, яку Отець носить
у себе в серці) та лілову золочену верхню (божественна недосяжність та царське
достоїнство). Одяг середнього ангела – традиційний для зображень Христа:
багряний хітон із золотистою стрічкою – символ царського достоїнства, а верхній
синій іматій – символ Його небесної природи та, воднораз, людської, в яку Він
«зодягнувся». Третій ангел має, як і перший, синій хітон, однак зодягнений у зелену
верхню ризу – символ Божої життєдайної сили.
3. Трапеза. Єдиним предметом на столі є одна
велика чаша, в якій видніється голова тельця, якого заколов Авраам. Вона є центральним
елементом ікони. Символічно чаша означає хресну жертву Спасителя, яку Він має
прийняти для спасіння світу[4],
та животворящу чашу Євхаристії. Цікаво, що окрім чаші на столі присутня ще одна
у просторі: її утворюють фігури лівого і правого ангелів. У центрі такої «чаші»
знаходиться середній ангел – символ Сина Божого, Який за волею Отця і діянням
Святого Духа воплочується та приноситься в жертву за людство.
4. Оточення. На ранніх іконах Тройці часто
зображають ще історичний фон: Авраама і Сару, слугу, що заколює тельця,
живописний пейзаж Мамврійської діброви. Згодом майже всі ці елементи зникають,
підкреслюючи радше богословський аспект ікони. Однак, зостається зображення
природи, яка розуміється вже не в історичній площині, але по-богословському.
Отож, позаду лівого ангела видніється дім. Він означає намет Авраама, але
символічно вказує на Горній Єрусалим, дім Небесного Отця[5].
Боже піклування про світ святі отці називають ікономією (грецьк. «управління
домом»), тому й над головою Отця зображено дім, бо Він є Голова ікономії. За
середнім ангелом зображено дерево – це мамврійський дуб, під яким Авраам гостив
ангелів. Символічно воно означає дерево життя, яке Бог посадив у раю[6], і
дерево хресне, на якому Воплочений Єдинородний Син помер для спасіння світу;
святі отці вбачали у райському дереві прообраз Хреста[7].
За правим ангелом зображено гору, яких було багато у тій місцевості. Гори у
Святому Письмі часто вказували на місце, де можна зустрітись із Богом[8].
Висота гори вказує на велику недосяжність Божества для смертних людей, яку,
однак, сам Бог долає, сходячи у цей світ.
Проблематика
ікони
Існують різні варіанти
прочитання цієї ікони. Назагал вважається, що дана ікона не є образом Отця,
Сина і Святого Духа, а образом триіпостатності Бога, тобто, кожний з ангелів
представляє кожну з осіб Тройці (тому й відсутні підписи над головами). Також є
різні погляди на співставлення ангелів із Особами Божества: зліва Отець, у
центрі – Син, справа – Святий Дух, або ж у центрі – Отець, праворуч Нього –
Син, ліворуч – Святий Дух
Ікона виявляє одразу
кілька тем:
а)
сотворення людини
(зображено все творіння окрім людини);
б)
воплочення Слова (через
символіку кольорів одягу вказано на дві природи, поєднані у Христі);
в)
відкуплення Євхаристійною
жертвою (стіл-престол, чаша на ньому, форми, чашоподібні контури фігур бокових
ангелів);
г)
обожествлення (передусім
особисте; ангели вписані в коло, яке символізує предвічну єдність Осіб та
Любов, яка панує у Св. Тройці і якою Бог возлюбив світ[9]);
д)
рівність і відмінність
воднораз (три ангели між собою майже схожі, але мають індивідуальні риси).
Молитва
перед іконою Пресвятої Тройці
Прийдіте, люди,
триіпостасному Божеству поклонімся, Синові в Отці зі Святим Духом, бо Отець
безлітньо родив Сина, співвічного і співпрестольного, і Дух Святий був в Отці,
що прославляється з Сином; єдина сила, єдине єство, єдине Божество. Йому
поклоняючися, всі говоримо: Святий Боже, що все вчинив через Сина, за
співдіянням Святого Духа; Святий Кріпкий, через якого ми Отця пізнали і Дух
Святий прийшов на світ; Святий Безсмертний, утішальний Душе, що ісходиш від
Отця і в Сині пробуваєш; Тройце свята, слава Тобі.
[1] «Він
на землі з’явився і між людьми пожив» (Вар. 3:38).
[2] «Ніхто
й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об'явив»
(Йо. 1:18).
Св.
Григорій ІІ, Папа Римський: «Чому ми не описуємо Отця Господа Ісуса Христа?
Тому, що ми не бачили Його, та й неможливо наглядно представити чи живописно
зобразити природу Божу. І якщо б ми побачили і пізнали Його, так само як і Сина
Його, то постаралися б описати й живописно зобразити і Його».
[3]
«…Я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю,
Боже» (Євр. 10:7).
[4] «Отче
Мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша Мене; Однак не як Я бажаю, а лише - як Ти»
(Мт. 26, 39).
[5] «В
домі Отця мого багато жител» (Йо. 14:2).
[6] «І
виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для
поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла» (Бут
2:9).
[7]
Ірмос-задостойник на Воздвиження Чесного Хреста: «Таїнственний рай Ти,
Богородице, що невоздільно виростила Христа. Він на землі насадив хресне
життєносне древо. Йому, що Його нині возносять, поклоняючись, Тебе величаємо.»
[8]
«Господь сказав Мойсеєві: «Вийди до мене на гору і перебувай там; я дам тобі
кам'яні таблиці з законом і заповідями, що написав я на науку їм.» Устав Мойсей
з Ісусом, своїм слугою, і вийшов на Божу гору. А старійшинам сказав: «Ждіть на
нас тут, покіль ми не повернемося до вас; ось Арон і Хур з вами. Кому чого
треба, нехай до них звертається.» Вийшов Мойсей на гору, і хмара вкрила гору.
Слава Господня зійшла на Синай-гору, і хмара вкривала її шість днів. Сьомого
дня кликнув він до Мойсея з-посеред хмари. Поява ж слави Господньої була в очах
синів Ізраїля мов пожираюче полум'я на верху гори. Ввійшов Мойсей у хмару і
вийшов на гору. І перебув Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей.» (Вих.
24:12-18); «Хто на гору Господню зійде і хто буде стояти на його святому місці?
Той, чиї безвинні руки й чисте серце; хто не пильнує розумом своїм пустого не
присягає криво.» (Пс. 23:3-4); «Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя
допомога? Допомога моя від Господа, що створив небо й землю.» (Пс. 120:1-2).
[9] «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто увірує
в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Йо. 3:16).
Немає коментарів:
Дописати коментар