Акафіст на Стрітення Господнє

Акафіст на Стрітення Господнє

Творіння архиєпископа Никона[1]

Кондак 1 (тропар свята, глас 1)

Радуйся, благодатна Богородице Діво,* бо з тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш,* що просвічує тих, що в темряві.* Веселися й ти, старче праведний,* ти прийняв в обійми Визволителя душ наших, що дарує нам воскресення.

Ікос 1

Нехай двері небесні відкриються днесь, бо Безначальне Слово Отче, як Немовля сорокаденне, Матір’ю добровільно до храму приноситься, ради чого кличемо:

Ісусе безначальний.

Ісусе, з Отцем єдинославний.

Ісусе єдиноначальний.

Ісусе нестворений.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 2

Прикраси світлицю твою, Сіоне, прослав Марію – небесні двері. Вона-бо явилася престолом херувимським, носячи на руках Божого Сина, Якого проповідуючи, співаємо: Алилуя!

Ікос 2

Того, що перед віками від Отця засяяв, принесла до храму Мати, яка подружжя не пізнала, радісно кличучи:

Ісусе, радості моєї сповнення.

Ісусе, серця мого веселосте.

Ісусе, для людей спасіння.

Ісусе, для ангелів поклоніння.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 3

Двох голубенят, наче Начальника Старого і Нового Завітів, від Йосифа богодостойно приймає Церква законна. Ми ж, бачачи Боже сходження, співаємо: Алилуя!

Ікос 3

«Прийми, Симеоне, в обійми Господа слави, як Немовля», – кликала Пречиста, – «і Йому радісно заклич»:

Ісусе, Ти ради нас воплотився.

Ісусе, Ти як Світло невечірнє відкрився.

Ісусе, Ти як Істина світові явився.

Ісусе, Тебе пророки провозвістили.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 4

Побачивши Богомладенця Ісуса, Симеон вигукнув: «Лякаюся і боюся руками обняти Тебе, Владико, але, шукаючи миру Твого, кличу з трепетом: Алилуя!»

Ікос 4

Лик ангельський нехай дивується чудові, бачачи невимовне Боже сходження; ось бо Того, перед Ким трепечуть сили небесні, нині обіймають руки Симеона, який кличе до Нього:

Ісусе, відпусти нині раба Твого.

Ісусе, очікування народу мого.

Ісусе, Ти світові засяяв.

Ісусе, Ти мир душі послав.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 5

Скажи, Симеоне, чого в храмі Божому стоїш і з трепетом духовно радієш? Боговидцем-бо сподобився єси бути нині. Творця і Господа свого приймаючи, радісно заклич Йому: Алилуя!

Ікос 5

Пророки показали Тебе, Ісусе, наскільки можна було побачити їм. Нині ж плоттю явився Ти добровільно всьому світові, тому й кличемо:

Ісусе, як Ти Сам Собі як святе Немовля приносиш Себе?

Ісусе, як у плоті Дитиною єси?

Ісусе, як до храму даєш принести Себе?

Ісусе, як все творіння утримуєш і руками Симеона обійнятий Ти?

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 6

Із Отцем на престолі завжди Сущий, Ти прийшов на землю, від Діви родившись, і Симеон в обійми приймає Тебе, а Ти веселиш раба Твого, що співає: Алилуя!

Ікос 6

«Бачили очі мої спасіння Твоє, таїнство, споконвіку закрите; тож до життя нестаріючого відпусти раба Твого, що співає Тобі»:

Ісусе, перед Тобою трепечуть херувими.

Ісусе, Тебе благословляють серафими.

Ісусе, Тебе славлять ангели.

Ісусе, Тобі кланяються архангели.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 7

Укріпіться, руки Симеонові, що Христа як Немовля у храмі тримаєте. Йому ми, вірні, закличмо: Алилуя!

Ікос 7

Веселіться, небеса, радуйся, земле, хвалою сповнись, Симеоне, кличучи Йому:

Ісусе, джерело життя.

Ісусе, чоловіче видимий і Боже досконалий.

Ісусе, Ти все творіння премудрістю сотворив.

Ісусе, Ти світло від темряви розділив.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 8

Каменем наріжним для Сіону поклався єси, Господи, будучи для непокірних спотиканням, а для вірних непорушним спасінням. Його ж ми, прийнявши, оспівуємо: Алилуя!

Ікос 8

«Богородице Діво, твоє серце меч прошиє», - мовив Симеон, - «бо побачиш на хресті Сина Твого.» Йому і ми заспіваймо:

Ісусе, Ти землю на водах утвердив.

Ісусе, Ти море піском огородив.

Ісусе, Ти жертву за нас вчинив.

Ісусе, Ти єство моє освятив.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 9

Світлом на одкровення народам явився єси, Господи, Начало появлення благодаті нової. Тобі всі ми співаємо: Алилуя!

Ікос 9

Анно пророчице, дочко Фануїлова, прийди і стань з нами та благодари Христа Господа:

Ісусе, Агнче, Якого повсякчас заколюють.

Ісусе, Тебе всім благочестивим як Хліб Життя подають.

Ісусе, Ти ніколи не вичерпуєшся.

Ісусе, Ти Сином Чоловічим називаєшся.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 10

Прийдімо всі, Божественними піснями прославимо Христа, і приймімо Його, як і Симеон прийняв, та й радісно заспіваймо: Алилуя!

Ікос 10

Люди православні, бачачи славу Еммануїла, ликуйте нині:

Ісусе, прийми тих, що з вірою оспівують Тебе.

Ісусе, спаси тих, що в храмі стоять.

Ісусе, нашу хвалу прийми.

Ісусе, серце до любові наверни.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 11

Сам Господь у голосі трубному зійде з небес, і найперше воскреснуть померлі у Христі, потім і ми, що зостанемось, разом з ними будемо взяті на облаках назустріч Господеві, співаючи Йому: Алилуя!

Ікос 11

Прийде Син Чоловічий у славі Своїй, тому й ми для другого приходу понад сніг просвітлімось і світильники Істинному Світлові з мудрими дівами принесімо:

Ісусе милостивий.

Ісусе правосудний.

Ісусе, Ти до царства Свого покликав нас.

Ісусе, причасниками його вчини нас.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 12

Сам сущий Законодавець закон звершує, прийшов-бо не зруйнувати закон, але сповнити, щоб ми, суду боячись, зберегли закон і були співпрацівниками Божими, всім серцем своїм люблячи Його, аби почути у другому приході Його: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, прийміть царство, приготоване вам від створення світу.» Його ж і ми наслідники будемо, славлячи піснею: Алилуя!

Ікос 12

Світло святкуймо Стрітення Господнє, радіючи духом. Світло від Світла вийшло, тож понад горлицю до неба піднесімось, на облаках назустріч Божому приходові вийдімо, з ангелами ликуймо, з Дівою Богородицею радіймо, з Йосифом дари принесімо, із Симеоном на руки Христа приймімо, з Анною пророчицею ісповідуймо:

Ісусе, Ти смерть подолав.

Ісусе, Ти клятву зруйнував.

Ісусе, Ти все творіння прикрасив.

Ісусе, Ти світ обновив.

Ісусе, вийди назустріч душі моїй!

Кондак 13 (кондак свята, глас 1)

Утробу дівичу освятив Ти різдвом Твоїм* і руки Симеонові благословив Ти, як годилось.* Ти випередив і нині спас нас, Христе Боже,* але утихомир у брані люд твій і укріпи народ, що його возлюбив Ти,* єдиний Чоловіколюбче.

Останній кондак співається тричі, а після нього – перший ікос та перший кондак.

Переклад з церковнослов'янської:

Іван Дутка  

2013 A.D.

---

[1] Акафисты архиепископа Никона // ierokirik.livejournal.com/14484.html.