Витяги з документів синодів УГКЦ про пости та служіння Літургії у Великий Піст

Замойський Синод 1720 р. Б.

Титул XVI «Пости і Свята»

Позаяк без необхідності християнин не повинен обтяжуватися постами, тому-то слід пильнувати, щоб зберігалось те, що потрібно зберігати згідно з обрядом та приписом нашої Церкви.

Отож, починаючи з Чотиридесятниці Великого посту від понеділка після Сиропусної неділі аж до дня Святої Пасхи, якому передуватиме піст одного «молочного» тижня; другий – передріздвяний – від 15 листопада аж до Різдва Господа (нашого) Ісуса Христа, з утримуванням від молочних страв; третій – перед Успінням Пресвятої Богородиці, від 1 аж до 15 серпня; четвертий - перед святом Святих апостолів Петра і Павла: від першої неділі після П'ятдесятниці аж до свята тих же апостолів.

Проте Святий Синод вважає, що від цього частково або повністю можуть бути звільнені селяни та інші робітники, позаяк припадає час, коли збирають плоди (з тієї причини ледве чи зберігається це у Литві). П'ятий піст є у саме свято Воздвиження Чесного Хреста; шостий – у саме свято Усікновення голови Йоана Хрестителя. Крім того протягом цілого року (слід постити) у середу і п'ятницю кожного тижня. Святий Синод наголошує: оскільки християни ведуть постійну боротьбу з тілесними спокусами, то ж хай для їх подолання та злагіднення Божого гніву використовують піст, який не менше потрібний, ніж ліки для ран.

Львівський Собор 1891 р. Б.

Титул XI «Про пости»

1. Про те, що посту потрібно додержуватись, найбільшою мірою знаємо не лише із припису самого Бога Своєму народові, проголошеного Мойсеєм, але також із того, що Ісус Христос постив 40 днів у пустині. Цей час стався освяченим і заховується від Апостольських часів аж до сьогодні.

2. Однак, окрім найбільшого і найсвятішого посту великої Чотиридесятниці, який починається від понеділка по неділі сиропусній, а закінчується п’ятницею перед неділею Ваій, але згідно теперішнього звичаю народу, також суботи і неділі вважаються посними днями, в наших літургійних книгах приписуються також інші пости:

a. Шість днів між неділею Ваій і Пасхою, але так, що і попередня неділя Ваій і субота Лазарева за звичаєм народу вважаються пісними.

b. Піст сорокаденний перед Різдвом Господнім.

c. Піст перед святом верховних Апостолів Петра і Павла, який починається із понеділком по неділі всіх Святих, або першій по П’ятидесятниці, а закінчується навечір’ям самого свята

d.Піст до Успіння Пречистої Діви, який починається днем 1 серпня, а закінчується із навечір’ям самого свята.

e. У свято Усікновення голови св. Йоана Хрестителя 29 серпня.

f. У свято Воздвиження Чесного Хреста 14 вересня.

g. Кожної середи і п’ятниці цілого року, якщо вони не припадають між святом Різдва і Богоявлення Господа, і між неділею Митаря і Фарисея і неділею про Блудного сина, між неділею Воскресіння і Томиною, а крім того між неділею П’ятидесятниці і неділею всіх Святих; бо в ці часи устав розрішає цілком від посту і здержливості.

h. Весь тиждень Сиропусний, тобто від понеділка по неділі М’ясопусній до самої неділі Сиропусної включно. Хоча з одного боку забороняється у всі ці 7 днів їсти м’ясо, але з іншого боку дозволяється набіл також в середу і п’ятницю.

3. Напевно відомо, що є різниця між постом і здержливістю. Кожний знає, що в час посту стисло допускається одне лиш насичення; проте потрібно брати до уваги звичай і потреби місцевості.

4. Синод доручає вірним точне дотримання всіх постів, приписаних в нашій Церкві, і похваляє строге дотримання багатьох із них; зобов’язує також душпастирів, щоб вони часто в проповідях їхню (постів) користь належно пояснювали народові, а що більше – самі їх виконували, щоб таким чином, наскільки можливо, могли наблизитись до пресвітлих прикладів наших предків і до ревності перших християн. Попри це, що в останні часи ревність багатьох християн остигла і сили тілесні настільки ослабли, що пости церковні дуже часто переступаються, то, щоб гріхи народу не множилися через такі переступи, Синод, отримавши від св. Престолу владу, судить в Господі, щоб звільнити дещо від первісної строгості посту, і то згідно наступного правила:

a. В сорокаденному пості, так перед Пасхою, як також перед Різдвом Господнім і перед святом св. Апостолів Петра і Павла, також перед святом Успіння Пресвятої Богородиці, належить дотримуватися посту кожного понеділка, середи і п’ятниці, в яких дозволяється набіл, в інші чотири дні тижня дозволяється на їдження м’яса, але так, щоб духовні особи в тих чотирьох днях надолужили піст відмовлянням псалма 50, інші ж – 5 Отче наш і Богородице Діво, і то перед обідом і перед вечерею.

b. Постанова про дозволення набілу, яка викладена вище, дійсна також щодо всіх інших постів року.

c. Від цього загального закону належить однак вийняти цілий перший тиждень Чотиридесятниці, тобто 6 днів від понеділка до суботи включно, як також великий тиждень від понеділка аж до суботи перед неділею Воскресіння, в який цілком забороняється їдження м’яса, дозволяється ж на вживання набілу у вівторок, четвер і суботу; в інші три дні мають вживатися всі звичні страви, тобто без набілу.

d. В тижні масляному, що зветься Сирним посту слід дотримуватися таким чином, що в понеділок, середу і п’ятницю вживаються молочні страви, а в інші чотири дні дозволяється їдження м’яса після відмовлення вище наведених молитов.

5. Якщо би хто, окрім цього звільнення від строгості посту, заради якоїсь справедливої причини потребував би більшого розрішення, то виклавши свої причини, зобов’язаний просити про це свого Ординарія.

6. Злагіднівши таким чином закон про пости, Синод сподівається, що вірні не перестануть їх дотримуватися, особливо ж душпастирі мають докладати зусиль, щоб вони (пости) не були порушені заради якоїсь обставини, яка здавалась би вагомою для їх недотримання, щоб часом вірні не згіршилися, особливо, якщо до переступу постів долучаться також танці.

7. Врешті решт душпастирі мають повчати вірних, які їм доручені, про спосіб дотримання посту, тобто, щоб вони не обмежувалися лише стриманням від страв, але й від гріхів; крім того душпастирі мають наполягати на збільшенні спасительних діл, що ними є милостині та інші діла побожності, особливо ж любов, згідно науки св. Василія Великого: «Користь посту не має обмежуватися самим лише стриманням від страв, бо правдивим постом є бути вільним від всіх гріхів. Покинь всякий беззаконний зв’язок, прости ближньому провину і пробач борг. Не пости заради сварок і суперечок. Ти не їж м’яса, а тим часом пожираєш брата свого. Ти стримуєшся від вина, а тим часом не стримуєшся від беззаконь. Горе тим, які є п’яні без вина; гнів духа – це є п’янство, яке відбирає розум не менше ніж вино».

Благовісник Верховного Архиєпископа УГКЦ

(1966 р. Б.)

Посні дні в УГКЦ є наступні:

1)До стриманости від вживання м'ясних страв в усі п'ятниці цілого року, за вийнятком загальниць і припадаючих у ті дні Господських і Богородичних празників. В ці дні дозволяється вживати молочні страви.

2)До стриманости від м'ясних і молочних страв у перший день Чотиридесятниці, тобто Великого посту і у Велику П'ятницю.

3)До стриманости від м'ясних страв і до посту, тобто до здержливости в кількості їди: в навечір'я Різдва Христового і Богоявлення а також у наступні свята: Воздвиження Чесного Хреста і Усікновення Чесної Голови св. Йоана Хрестителя. Дозволена кількість їди у ті дні обмежена до одноразової їди досита (страви з молоком чи без молока) з додатковим скромним підкріпленням відповідно до місцевих звичаїв.

4)Церква зобов'язує: до стриманости від м'ясних страв дітей, які закінчили 14-ий рік життя, а до посту тих усіх, що закінчили 21-рік життя аж до закінчення 59-ого року життя.

5)Вийняті від цього закону: недужі душевно і тілесно, матері, що кормлять, а також ті, що не розпоряджаються вповні своєю особою задля прийнятих на себе обов'язків.

6)Єпископи, Отці парохи і сповідники можуть уділювати в потребі диспензи від цього закону, згідно із нашим обрядом.

7) Звільнені від посту є:

a. Убогі, які живуть з милостині.

b. Хворі і немічні, що повертаються до здоров'я.

c. Вагітні жінки і матері, що кормлять грудьми немовлят.

d. Важко працюючі.

e. Ті, які не можуть легко дістати пісних страв

f. Люди, що закінчили 59 років життя.

Львівський Собор 1891 р. Б.

Титул IV «Про всенародне почитання Бога»

Глава І «Про Жертву Літургії»

1. Щодо Літургії Передосвячених, то обрядові книги приписують, щоб вона відправлялась кожної середи і п’ятниці великої Чотиридесятниці, а окрім того в понеділок, вівторок і середу Страсного тижня. В інші ж дні Чотиридесятниці відправляється: в неділі – Літургія (Служба Божа) св. Василія Великого, в суботи – св. Йоана Золотоустого, а у понеділок, вівторок і четвер в уставах нашого обряду дійсно не приписується ніяка Літургія; але оскільки від незапам’ятних часів у Русинів католиків стало звичаєм у ці три дні відправляти Літургію св. Йоана Золотоустого, то цей Синод заявляє, що цього звичаю слід дотримуватися і надалі, приписуючи однак парохам, щоб у середи і п’ятниці великої Чотиридесятниці та в перших трьох днях Страсного (великого) тижня відправляли Літургію Передосвячених, а якщо би колись виникла потреба відслужити ще одну Літургію іншими священиками, то вона не може бути іншою, як лише св. Йоана Золотоустого, і читаною, та й то тільки за особливим для цього дозволом свого Ординарія.

2. Дні, в яких не має відправлятись жодна Літургія (Служба Божа), є такі:

a. П’ятниця перед Різдвом (Христовим) і Богоявленням Господнім, коли то царські часи із Навечір'я свята мають переноситися на цей день.

b. П’ятниця Страсного (великого) тижня, якщо цього дня не випаде свято Благовіщення Пресвятої Діви Богородиці; тоді ж бо має відправлятись Літургія св. Йоана Золотоустого разом із Вечірнею.

c. Хоча згідно Типиків у середу і п’ятницю Сирного тижня не приписується жодна Літургія, ані повна, ані Передосвячених; однак сьогодні Синод залишає непорушним наш звичай відправляти в цих днях Літургію св. Йоана Золотоустого.

Джерело: християнський портал КІРІОС