Колір риз у Хрестопоклінну неділю

Колір риз у Хрестопоклінну неділю

Цьогоріч свято Благовіщення святкуємо разом із Хрестопоклінною неділею. Окрім інших питань літургійної практики, виникає питання літургійної барви у випадку такого свята. Свято Благовіщення має особливий статус серед інших богородичних свят зокрема тому, що в більшості випадків його святкують у часі Великого посту чи П’ятдесятниці. 

Що стосується літургійної барви, необхідно розрізнити дві особливості, на які слід звернути увагу. У першу чергу йдеться про поєднання богородичного свята із недільною службою, яка, відповідно до Типика має перевагу над богородичним святом у всьому, окрім читання Євангелія: «служба свята поєднується з недільною октоїха, яка бере перше місце»[1]. Це означає, що недільна служба переважає над службою свята, тому ризи мали би бути відповідні неділі — тижневому святкуванню Воскресіння Христового — світлої барви.

Інше питання стосується Хрестопоклінної неділі. У народі цю неділю вважають постовим днем, хоча сама служба свята та логіка його святкування не носять виразного постового характеру. Поклоніння хрестові у Хрестопоклінну неділю не є виразом покаяння, а радше виявом тріумфу хреста над смертю. Віддавна постовими днями у період Чотиридесятниці вважали лише будні дні від понеділка до п’ятниці, з яких винятком було лише святкування свята Благовіщення. Усі неділі включно із Хрестопоклінною вважали святковими днями, а тому такими, в які можна було звершувати Літургію — святкування Воскресіння Христового.[2] Поклоніння хрестові Господньому, висловлене у тропарі “Хресту Твоєму покланяємся, Владико, і святе Воскресіння Твоє славім”3 відсилає також до традиції моління хрестовоскресних канонів у всі неділі Октоїха. І тоді, споминаючи страждання і воскресіння, ми не робимо із недільного дня постового, не одягаємо постових риз, але, відповідно до давньої традиції, на якій так наголошував св. Йоан Золотоустий, поминаючи Воскресіння, говоримо про хрест і, поминаючи хрест, оспівуємо воскресіння. Ризи цієї неділі, таким чином, мали би бути світлими. 

Відповідно до уставу співпадіння Благовіщення із Хрестопоклінною неділею звершують Літургію св. Василія Великого, що означає також, що служба Хрестопоклінної неділі переважає над службою Благовіщення.

З цього огляду при співпадінні свята Благовіщення із святом Хрестопоклінної неділі слід вживати звичайної для неділь великого посту барви — світлої.

Із синаксаря Хрестопоклінної неділі: "Цієї неділі, третьої в пості, святкуємо почитання чесного й животворного хреста з наступної причини: Тому що 40-денним постом якось і ми розпинаємося, занапащені пристрастями стаємося огірчені, і знеможені, то ставиться перед нами чесний і животворний хрест, щоб він нас відсвіжив, покріпив, пригадав нам страсті Господа нашого Ісуса Христа та нас потішив... Подібно, як ті, що, відбуваючи довгу й тяжку дорогу, чуються змучені, і коли знайдуть дерево багате в тінисте листя, трохи там відпочивають і, наче відмолодившись, ідуть у дальшу путь, так і сьогодні, в часі посту й посеред прикрої дороги й подвигу, святі Отці посадили життєдайний хрест, щоб дав нам відпочинок і прохолоду та щоб нас, утомлених, зробив мужніми й легкими до дальшого труду... Або, коли надходить цар, то найперше несуть перед ним його знамена й берло, а відтак він сам приходить, тішиться і радіє, а з ним радіють його піддані, так і Господь наш Ісус Христос, який бажає показати нам свою перемогу над смертю і славне явління у дні Воскресення, посилає наперед своє берло, царське знамено — животворний хрест, що наповнює нас радістю і прохолодою та приготовляє нас, скільки це можливо, прийняти і самого Царя та славити світлого Переможця... Тому що хрест зветься деревом життя і є тим деревом, що було посаджене серед едемського раю. Святі Отці посадили хресне дерево посеред 40-ці, пригадуючи нам і про лакімство Адама, і про його зцілення цим деревом, бо, живлячись ним, уже більше не вмираємо, але ще дужче оживляємося... ".

Патріарша Літургійна Комісія

________________________

[1] Типик. Української Католицької Церкви.Видавництво оо. Василіян. Рим 1992, с. 89.

[2] «Установлено, пише Вальсамон, щоб дні посту були днями печалі і сокрушення, очистительні для кожного відповідно до гріхів його. Але приносити Богу жертву означає святкувати свято, що є нічим іншим як радістю. Як же може хтось виливатись у той сам час в скорботі і в радості? А тому постановили Отці, щоб не було приношення Жертви протягом всієї Чотиридесятниці, окрім субот, дня недільного і Благовіщення. Бо в ci дні ми прийняли повеління святкувати, а не плакати, чи постити, чи схиляти коліна».

[3] Цей піснеспів є частиною воскресного тропаря “Воскресіння Христове видівше”, який співаємо на кожній недільній утрені.

Джерело: блог Патріаршої Літургійної Комісії