Літургійні книги

Першохристиянське богослужіння, яке проводили святі апостоли,  відбувалося без книг і базувалось на Святому Письмі та старозавітніх традиціях. Згодом ці ранні богослужби вдосконалено, видозмінено та доповнено новими, збагачуючи їх духовним змістом і красою. Про їхній порядок та внутрішнє наповнення після апостолів дбали святі отці та церковні письменники, які, опираючись на твердому фундаменті Божого об’явлення та апостольського передання, доповнювали та формували молитву Церкви, упорядковуючи старі та укладаючи нові молитвослів’я і встановлюючи чин-порядок літургійних відправ. Так століттями творились наші богослужбові книги, вбираючи у себе досвід спілкування з Богом найкращих і найвизначніших християн. Між ними відомими є єпископи, священики, ченці і черниці, царі та звичайні миряни, які були віддані Господеві та Його Церкві і вчили вірних жити, молитися, славити й оспівувати Бога, єдиного у Святій Тройці, що покликав людину до спілкування з Собою, очікуючи на її добровільну відповідь.

* * *

Сучасні літургійні книги нашої Церкви діляться на дві категорії:

1) священнобогослужбові – це книги, взяті зі Святого Письма для проведення богослужінь;

2) церковнобогослужбові – це книги, написані святими отцями та церковними письменниками спеціально для відправи богослужінь.

Священнобогослужбові книги:

Євангеліє – (грецьк. євангеліон – блага вість) – збірник Євангелій від Матея, Марка, Луки та Йоана, які читаються головно під час Божественної Літургії, також відправи святих таїнств, молебнів, різних освячень і благословень та деяких богослужінь добового кола. Євангеліє ділиться на зачала, тобто частини, спеціально призначені для читання на богослужіннях. Окрім самого євангельського тексту за порядком містить теж Євангелія страстей, що читаються у Велику п’ятницю; календар цілого року (місяцеслов) та числення тижнів рухомого пасхального циклу із приписами, коли яке зачало слід читати; вказівки про читання зачал на різні випадки чи треби. Буває двох видів:

а) повне – як вище вказано;

б) апракос – (грецьк. не робочий, святковий) – витяг із Євангелія, що містить зачала, розташовані у порядку їх читання протягом року, та зачала на всяку потребу.

Зберігається увесь час на престолі (службове) або у вівтарі чи ризниці (требне).

Апостол – (грецьк. апостолос – посланець) – збірник Діянь святих апостолів та їх послань, які читаються у подібних випадках, що і Євангеліє. Також поділена на зачала. Окрім тексту містить: місяцеслов та числення тижнів рухомого пасхального циклу із службами (святкові антифони, тропарі і кондаки, прокімени, алилуарії та причасні) та приписами, коли яке зачало слід читати; вказівки про читання зачал на різні випадки чи треби; короткий чин Божественної Літургії (тільки те, що співає хор). Зберігається на крилосі чи в ризниці.

Псалтир – (євр. псалтир – музичний інструмент) – старозавітня книга 150 псалмів. Псалми читаються майже на всіх богослужіннях, а також при похороні усопшого християнина. Псалми поділені на 20 катизм (грецьк. катизма – сидіння; під час читання псалмів можна сидіти), які у свою чергу діляться на три антифони (грецьк. антифон – протиголосник; псалми співались почергово на два хори) чи «слави» (кожен антифон закінчується славослов’ям «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові…»). За уставом, Псалтир повністю прочитується кожного тижня, а у Великий піст – двічі на тиждень. Окрім псалмів книга містить: покаянні тропарі і молитви, які читаються після кожної катизми; вказівки про читання катизм на вечірнях, утренях (і часах) усього року; вказівки про читання Псалтиря за упокій; дев’ять біблійних пісень, які читаються на великопосних утренях. Буває двох видів:

а) звичайний (або Молитовний) – як вище вказано;

б) Слідуваний – містить додатково витяги з інших богослужбових книг для звершення щоденного богослужіння.

Зберігається на крилосі чи в ризниці.

Паремійник – (грецьк. паремія – іносказання, притча) – збірник уривків-паремій зі Старого і Нового Завіту, які читаються головно на вечірнях напередодні великих свят та протягом Чотиридесятниці, а також інколи й на часах. Паремії подано одразу за місяцесловом та днями Великого посту. Зберігається на крилосі чи в ризниці.

Церковнобогослужбові книги:

Служебник – (грецьк. літургікон) – книга для священика і диякона, яка містить тексти Божественних Літургій (свв. Василія Великого, Івана Золотоустого та Передосвячених Дарів) та частини з вечірні й утрені з рубриками для священнослужителів; правила щодо виголошення відпустів; молитовне правило до святого Причастя; служби на всякі потреби; місяцеслов; інколи – коротке практичне повчання для священнослужителя про відправу богослужінь. Зі Служебника можуть видаватись деякі частини окремими книгами для зручності вживання під час відправ (наприклад, Дияконикон – служебник для диякона). Звичайно зберігається в ризниці.

Архиєратикон – книга для єпископа, яка поєднує в собі частини Служебника і Требника. Містить тексти трьох Божественних Літургій та частини з вечірні та утрені з рубриками для архиєрейського служіння; чини заснування і освячення храмів (і освячення антимінсів); чин варіння мира; чин умивання ніг у Великий четвер; чини поставлення свіченосця, читця та піддиякона; чини посвячення диякона, священика та єпископа та інше. Зберігається в ризницях катедральних храмів.

Требник – книга для священнослужителів та співців, яка містить чини святих Таїнств, освячень та благословень. Зберігається в ризниці (інколи теж на крилосі).

У грецькій Церкві Служебник і Требник звичайно поєднані в одну книгу, що зветься Евхологій (грецьк. молитвослов, молитовник).

Часослов – (грецьк. орологіон) – книга для співців, яка містить послідування богослужінь добового кола (вечірня, повечір’я, північна, утреня, часи, обідниця) з їхніми різновидами. Також у книзі знаходяться: загальні служби на деякі свята (Господські, Богородичні, святих); загальні служби на кожен день тижня (воскресна, ангелам, Предтечі, Хресту, Богородиці, апостолам, Миколаєві, всім святим, за упокій), які служаться на вечірнях та утренях; Параклис – великий молебень до Богородиці; акафісти до Христа і Божої Матері; вибрані тропарі (воскресні, повсякденні, загальні) та богородичні відпустові (співаються на завершення вечірні та утрені); місяцеслов та рухомий цикл із тропарями та кондаками празників і святих. Буває:

а) Великий – як вище вказано;

б) Півуставний – скорочений.

Зберігається звичайно на крилосі.

Октоїх – (грецьк. октоїх - восьмигласник) – книга для співців, яка містить змінні частини богослужінь добового кола (стихири, тропарі та канони для вечірні, полуношниці, утрені та блаженні для Літургії) на 8 гласів, розподілені по днях тижня. Вживається у неділі та будні всього року за винятком Великого посту (лише в неділі) та дванадесятих свят (Господських – завжди, Богородичних – коли не в неділю) Буває:

а) повний – як вище вказано;

б) Воскресний – (грецьк. параклітик – заступник, молільник) – лише воскресні служби.

Звичайно зберігається на крилосі.

Мінея – (грецьк. міне – місяць) – книга для співців, що містить змінні частини богослужінь добового кола для нерухомих свят. Буває:

а) Місячна – 12 томів зі службою на кожен день;

б) Празнична – (грецьк. трефологіон) – служби вибраних великих свят;

в) Загальна – служби різним ликам святих (ангелам, пророкам, апостолам тощо), яких немає в Місячній Мінеї.

Звичайно зберігається на крилосі.

Тріодь – (грецьк. трипіснець) – книга для співців, яка містить змінні частини богослужінь добового кола на кожен день рухомого річного циклу. Поділяється на:

а)          Постову – служби від Неділі митаря і фарисея до п’ятниці перед Лазаревою суботою;

б)          Квітну – служби від Лазаревої суботи до Неділі всіх українських святих.

Звичайно зберігається на крилосі.

У Грецькій Церкві Тріоддю називають книгу, яка містить богослужіння від Неділі митаря і фарисея до Страсної суботи, а служби від Пасхи до Неділі всіх святих містяться у книзі Пентикостарій (грецьк. П’ятидесятниця).

Молитвослов – в УГКЦ – збірник-витяг деяких важливіших частин із Часослова, Октоїха, Мінеї та Тріоді з додатком тропарів та церковного календаря. Служить тимчасовим виданням до перекладу всіх літургійних книг. Підготована оо. Василіянами у Римі та видана повністю 1990 року. Звичайно зберігається у ризниці і на крилосі.

Парастасник – (грецьк. парастас - предстояння) – збірних-витяг заупокійних богослужінь із Требника. Звичайно зберігається у ризниці і на крилосі.

Акафісник – (грецьк. акафіст – несідальний) – книга для священнослужителів і співців (та мирян), яка містить різноманітні акафісти. Звичайно зберігається у ризниці і на крилосі.

Ірмологій – (грецьк. ірмос – вузол, зв’язок) книга для співців, яка містить ноти богослужбових гімнів: тропарів, стихир та ірмосів восьми гласів й інші богослужбові наспіви. Звичайно зберігається на крилосі.

Гласопіснець, Церковні наспіви – в УГКЦ – витяги з Ірмологія, адаптовані до українських перекладів богослужінь.

Типік – (грецьк. зображення, вигляд) – книга, яка регулює порядок та чин добового, тижневого та річного кола богослужінь, містячи вказівки щодо поєднання служб Служебника і Часослова з Октоїхом, Мінеєю та Тріоддю для правильної відправи богослужінь. УГКЦ зараз користується Типиком о. Ісидора Дольницького 1899 року, який у багатьох місцях потребує поправок на теперішній час.