Літургійний посуд

1. Євхаристійний посуд

Чаша (грецькою потир – посуд для пиття) – кругла чаша на підніжкові. Унаочнює собою чашу з вином, яку Ісус Христос подав Своїм учням на Тайній Вечері[1].  Також символічно чаша означає Пресвяту Богородицю, яка вмістила в себе Хліб життя – Господа і Спаса Ісуса Христа. Чаша використовується при служінні Божественної Літургії: до неї на проскомидії вливають вино і воду та покривають покровцем; під час Великого входу її переносять на престол; під час молитов анафори розведене вино у чаші перемінюється на Кров Господню; після роздроблення Святого Агнця до чаші вкладається його частка і вливається гаряча вода – т. зв. «теплота»; з чаші причащається духовенство Святої Крові і до неї згортають освячений Хліб – Христове Тіло; з чаші причащають вірних Святими Христовими Тайнами; чашу після причастя переносять на жертовник, де диякон споживає з неї решту Святих Дарів. Чаша виготовляється звичайно із коштовних (золота, срібла) чи інших (які не окислюються) металів, або лише покривається позолотою.

Дискос (грецьк. кругле блюдо) – кругла металева тарілка, звичайно із підніжком. Є образом тарілки, з якої Спаситель під час Тайної Вечері взяв хліб і перемінив у Своє Тіло. Також символічно нагадує ясла, в яких розліг Христос при своєму різдві, оскільки на дискосі спочиває Святе Тіло Господнє. Дискос вживається на Божественній Літургії: на проскомидії на ньому покладають і заколюють Святого Агнця - частину просфори для переміни у Христове Тіло; побіч Агнця на дискос покладають частиці за живих і усопших – символ усієї Церкви: небесної і земної; наприкінці проскомидії дискос покривається звіздицею і покрівцем; під час Великого входу його переносять на престол; під час анафори хліб на дискосі перемінюється на Христове Тіло; перед причастям священнослужитель роздроблює Агнця на частини і вкладає разом із частицями до чаші. Дискос виготовляють із коштовних металів чи визолочують, подібно як і чашу.

Звіздиця (грецьк. астер - зірка) дві схрещені металеві дуги, якими покривають Святий Хліб на дискосі. Символічно вона вказує на зорю, яка засяяла над віфлеємським вертепом, вказуючи на Спасителя світу[2]. Практичний її вжиток – забезпечення Хліба на дискосі від перемішування під час покриття покрівцем. Під час проскомидії звіздицю розгортають над дискосом; перед освяченням Дарів диякон постукує нею об краї дискосу, виголошуючи «переможну пісню співаючи, викликуючи, взиваючи і промовляючи»[3]. Виготовляється із тих матеріалів, які і чаша й дискос.

Копіє – невеликий металевий ніж, гострий з двох боків. Символічно вказує на спис, яким воїн пробив ребра розп’ятого на хресті Господа[4]. Під час проскомидії копієм вирізають із просфори Агнця (якого надрізають хрестовидно і проколюють з правого боку – як унаочнення сказаного вище) та частиці за живих і усопших. Також у слов’янських Требниках є Чин, який священик творить над страждаючим від недуги зі святим копієм: на проскомидії він освячує копієм воду, якою згодом помазує хворого[5].

Ложиця – невелика металева ложка з довгою ручкою. Символічно вона означає кліщі з палаючим вугіллям, якими ангел торкнувся до уст пророка Ісаї та очистив його[6]. Традиція приписує її введення св. Йоану Золотоустому, який забезпечив таким чином Святі Дари від богозневаги (Святий Хліб давали до рук, тож деякі люди його не споживали, але використовували у забобонних цілях). Ложицею під час причастя священнослужитель вкладає до уст мирян Святі Христові Тайни. Її використовують на Літургії та в Чині причастя хворого. Виготовляється так само, як і чаша й дискос.

Анафорне блюдо (антидорне блюдо, проскомидійна тарілка, малий дискос) – металевий чи дерев’яний таріль для просфор. Під час проскомидії священнослужитель на цьому блюді вирізує з просфор Агнця і частиці, зоставляючи на ньому лежати антидор.

Посудини для вина і води (ампулки, слов. «кукуми») – скляні чи металеві кухлики. В них для проскомидії подаються вино і вода.

Ківш для теплоти – невеликий низький металевий кухлик, з якого перед причастям до чаші вливають трохи гарячої води – «теплоти».

Губка – невелика округла морська водорість. Символічно вказує на губку, напоєну оцтом, яку воїни підносили розп’ятому Спасителеві[7]. Нею священнослужитель згортає з  дискосу частиці до чаші. Зберігається на престолі у згорненому ілитон.

Покровці – спеціальні покривала для чаші і дискоса. Вони вказують на Божу величність і славу, якими огортається Господь Всевишній. Малі покровці мають форму хреста або чотирикутника. Під час проскомидії священик одним із них покриває спершу дискос з приготованим хлібом і звіздицею, а іншим – чашу з вином. Після Великого входу священик знімає покровці з Дарів та згортає їх. Символічно вони означають пелена, якими був покритий Господь у яслах. Великий покровець, воздух (грецьк. аер - повітря) має форму чотирикутника або квадрата. Ним під час проскомидії покривають Дари (поверх малих покровців) на жертовнику та після Великого входу (без покровців) на престолі. Перед освяченням Дарів священик потрясає воздухом та згортає його[8]. Воздух означає плащаницю, якою Христос був покритий у гробі[9].

2. Інший посуд

Хрест – символ животворящого дерева, на якому був розп’ятий Христос Господь. Буває напрестольний (ручний), стоячий (натетраподний). литійний (процесійний).

Кадильниця – посудина для спалення ладану на гарячому вугіллі. Буває двох видів: ручна (грецьк. кація) і на ланцюжках. Спалення ладану у кадильниці називається кадінням. Вона використовується під час Божественної Літургії, вечірні, утрені, хресних ходів, заупокійних богослужінь та у багатьох інших випадках. Кадінням воздається честь Святим Дарам, іконам, мощам, духовенству та людям, присутнім на богослужіннях. Прообразом кадильниці у Старому Завіті був кадильний жертовник у храмі[10]. У Новому Завіті кадіння означає молитви вірних, які є наче приємний запах, що возноситься до Бога[11]. Кадити кадильницею у храмі можуть тільки священнослужителі[12].

Литійник, всенічник – посудина для хлібів, пшениці, вина та єлею, які благословляють під час литії. У давнину їх покладали на тетраподі в окремих посудинах.

Водосвятна чаша – посудина для освячення води у формі чаші з підставкою. Її вживають головно на Богоявлення та храмові свята. Невеликого розміру водосвятна чаша служить воднораз і кропильницею – посудиною, з якої священик почерпає воду для благословення осіб чи речей. Для почерпання води з кропильниці вживається кропило – невелика в’язка рослинних стебел, цупкого мотуззя або продовгуватої тирси[13].

Хрещальна купіль – посудина для хрещення оглашенних (головно дітей).

Хрестильна скринька, мирниця – невеликий ковчег для зберігання Святого Мира та єлею оглашенних, які вживаються під час звершення Таїнств Хрещення та Миропомазання.

Вінці, вінчальні корони – вінці, які покладаються на голови молодятам під час Таїнства Подружжя. Можуть бути металевими, або сплетеними із квітів, барвінку, мирту чи інших рослин. Символізують собою Божу славу, яка витає над християнською сім’єю – домашньою Церквою, та нагороду молодятам за дотримання дошлюбної чистоти[14].

Мощехранильниця – посудина для зберігання та виставлення святих мощей та реліквій.

3. Посуд для архиєрейського богослужіння

Дикирій і трикирій – дво- та трираменні світильники, якими благословляє єпископ під час богослужінь. Дикирій символізує дві природи у Христі – Божу і людську, а трикирій – три Божественні іпостасі Святої Тройці. Світло світильників символізує Христа – Світло для світу.

Рипіда (грецьк. віяло) – круглі ікони серафимів, прикріплені на довгій палиці. Зараз переважно металеві, а у давнину – із пір’я, тканини, шкіри. Зберігаються зазвичай за престолом – на зразок херувимів, що затінювали Кивот Завіту[15]. Символізують ангельські крила, які невидимо покривають таїнство Божої присутності між людьми.

Орлець – невеликий круглий килимок із зображенням орла, що летить над містом, з якого витікають ріки. Орел символізує високе покликання єпископа, який своїм життям і повчаннями має підноситись понад земне і вказувати шлях до висот. Місто – це небесний Єрусалим, з якого витікають ріки благодаті[16].

Жезл (грецьк. рабдос, патерісса) – єпископська палиця, що символізує духовну владу архиєрея над паствою. Завершується вгорі зазвичай хрестом із двома зміями – символом мудрості[17].

---

[1] «Потім (Ісус) узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: «Пийте з неї всі, бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів…»» (Мт. 26: 27-28).

[2] «…Зоря, що її (мудреці) бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко» (Мт. 2:9).

[3] Вказівка на ангельську пісню, яку співають перед Божим престолом: «Перед престолом - наче море скляне, подібне до кришталю, а в середині престола і навколо престола чотири істоти, повні очей напереді й ззаду. Істота перша подібна до лева, Друга істота подібна до тельця, третя істота мала обличчя, як у людини, а четверта істота подібна до орла, летючого. Чотири ті істоти мають кожна собі по шість крил; навколо і всередині повно очей, і покою не мають ні вдень, ні вночі, промовляючи: «Свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель, хто був і хто є і хто приходить»» (Апок. 4:6-8).

[4] «…Один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров - і вода» (Йо. 19:34).

[5] Інколи копієм також благословляють хворих.

[6] «І підлетів до мене один із серафимів з жаріючим вуглем у руці, що взяв його кліщами з жертовника. Він приторкнувся ним до моїх уст і мовив: Приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій» (Іс. 6:6-7).

[7] «А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скуштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа» (Йо. 19:28-30).

Пророцтво про це: «Вони клали полин мені до страви, і в згазі моїй напували мене оцтом» (Пс. 68:22).

[8] Потрясання символізує землетрус, який був при Христовому гробі в момент Його воскресіння.

[9] У давнину на воздухах зображали похорон Христовий.

[10] «Зробиш також і жертовник на курення кадильне; з дерева акації зробиш його. Лікоть завдовжки і лікоть завширш, чотирикутний він буде; два лікті заввишки. Роги його будуть суцільні з ним. І обкладеш його чистим золотом: поверхницю його, стінки його навколо й роги його; зробиш до нього золотий вінець навколо. Зробиш і дві каблучки золоті до нього під вінцем його, по обох боках його; приправиш їх по протилежних сторонах його, щоб просовувати в них носила, якими носитимуть його. Носила зробиш з дерева акації, і обкладеш їх золотом. І поставиш його проти завіси, перед кивотом Свідоцтва, проти віка, що над Свідоцтвом, де я об'являтимусь тобі. І на ньому Арон спалюватиме пахучий ладан; щоранку, як готуватиме лямпи, спалюватиме його; увечорі теж, коли ставитиме лямпи, спалюватиме його, як щоденне курення перед Господом, для ваших поколінь. Не приноситимете на ньому жадного іншого ладану, ні всепалення, ні приносу, ні возливання не возливатимете на ньому. Раз на рік Арон робитиме покуту на рогах його; кров'ю жертви за гріх робитиме покуту на ньому, раз на рік через усі покоління, бо він пресвятий Господеві» (Вих. 30:1-10).

[11] «І ангел інший прийшов і став при жертовнику, маючи золоту кадильницю, і дано йому тиміяму множини, щоб поклав з молитвами всіх святих на жертовник золотий, що перед престолом. І піднісся дим тиміяму з молитвами святих, від руки ангела, перед Богом» (Апок. 8:3-4).

[12] У Греції й досі звичайним для християн-мирян є  кадити вдома (особливо під час молитви).

[13] У давнину (і зараз у Греції) для кропила вживались васильки.

[14] Тому колись для вдівців, які одружувались, вінці не накладали.

[15] «За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих», із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту. А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко» (Євр. 9:3-5).

[16] «І побачив я (св. Йоан) місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого» (Апок. 21:2); «І показав мені (ангел) річку води життя, світлу, мов кришталь, що виходила від престола Бога й Агнця» (Апок. 22:1).

[17] «Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки» (Мт. 10:16).